Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Військової частини 3037 про стягнення інфляційних в сумі 12,31 грн., 3% річних в сумі 187, 33 грн., пені у сумі 1027,37 грн.

В ході розгляду справи здійснено заміну позивача - Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" на його правонаступника – Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго".

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. (суддя Величко Н.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського від 04.10.2011р. (судді: Приходько І.В., Донець О.Є., Ломовцева Н.В.), позов задоволено в частині стягнення інфляційних у сумі 12,31 грн., 3% річних в сумі 187, 33 грн. та пені у сумі 602,44 грн. В іншій частині позову про стягнення пені в сумі 424,93грн. судами відмовлено у зв’язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю. В обгрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що суди неправомірно застосували строк позовної давності щодо стягнення пені в сумі 424,93грн.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами

Між відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (постачальник –правонаступником якого є позивач у справі) та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 933 від 15.10.2004р. (далі –Договір) з додатками, згідно з умовами якого, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу) як різновид товару, в межах 160,0 кВт приєднаної потужності, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід’ємними частинами (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 9.4 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2005р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств. Додатковими угодами від 01.07.201р. та від 31.05.2010р. сторони встановили, що Договір укладається на термін до 31.12.2011р.

Згідно умов Договору (п.п.2.1.2, 2.2.4, 2.2.4), постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 "Порядок розрахунків за електроенергію" та вартість реактивної електричної енергії згідно з додатком № 10 (10а) "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Пунктом 5 Додатку №5 до Договору сторони передбачили, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна виковуватись протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру.

На виконання умов договору позивачем здійснювалось постачання підприємству відповідача електричної енергії, що підтверджується належно оформленими Актами приймання-передачі активної енергії за березень 2010р., травень –листопад 2010р.

Рахунки на оплату спожитої електроенергії №933 за березень 2010р., травень –листопад 2010р. були вручені 01.04.2010р., 01.06.2010р., 02.07.2010р., 02.08.2010р., 01.09.2010р., 04.10.2010р., 01.11.2010р., 02.12.2010р. відповідно на загальну суму 133 097, 12 грн. для оплати представнику відповідача.

Однак, відповідач несвоєчасно розрахувався за електроенергію, отриману ним у вказаний період.

Сторони у п. 4.2.1 Договору встановили, що у разі внесення платежів, з порушенням термінів, визначених Додатком 5 "Порядок розрахунків за електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, враховуючи день фактичної оплати. Аналогічні положення містить п. 6 Додатку № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію".

У зв'язку з несвоєчасними розрахунками, позивачем на вказану суму боргу були нараховано пеню в сумі 1027,37 грн., інфляційні втрати в сумі 12,31 грн., 3% річних в сумі 187, 33 грн.,

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки –штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

За правилами частин 2, 3 ст. 549 Кодексу штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку позивачем сум інфляційних втрат, господарські суди визнали цей розрахунок правильним та відповідно стягнули з відповідача на користь позивача ці кошти.

Стосовно розрахунку суми пені,то господарські суди дійшли висновку, що в цій частині розрахунок зроблений без врахування вимог ст. 258 Цивільного кодексу України, якою встановлено скорочену позовну давність в один рік щодо стягнення пені. Про застосування позовної давності подано відповідну заяву. Здійснивши перерахунок пені, господарські суди встановили, що до стягнення підлягає пеня в сумі 602,44 грн.

Оскільки положеннями статті 1117 Господарського процесуального кодексу України встановлено межі перегляду справи в касаційній інстанції, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому доводи касаційної скарги, які вимагають додаткової оцінки чи переоцінки доказів у справі, до уваги не приймаються.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського від 04.10.2011р. у справі №24/93 - без змін.