Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада-Дистриб’юшн" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Половчанський-2003" солідарно - 36987,27 грн. на підставі договору поставки товарів №655 від 22.05.09 та договору поруки №15/12 від 15.12.2010р., з яких 28212,23 грн. основного боргу; 4994,62 грн. пені; 2934,06 грн. інфляційних; 846,36 грн. 3% річних. В ході розгляду справи позивачем було подано клопотання щодо стягнення вищевказаної суми з другого відповідача та залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до першого відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.07.11 (суддя Білоусов С.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського від 21.09.2011р. (судді: Погребняк В.Я., Афанасьєв В.В., Слободін М.М.), позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада Дистрибьюшен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Полагросервіс" 28212,23 грн. основного боргу; 2575,04 грн. пені; 2934,06 грн. інфляційних; 846,36 грн. 3% річних; 344,12 грн. державного мита; 219,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення з ТОВ "Еллада Дистрибьюшен" 2419,58 грн. пені - відмовлено. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Половчанський - 2003" - провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллада Дистриб'юшн" в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обгрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин справи щодо отримання ним поставленого за договором товару.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами

22.05.09 був укладений договір поставки № 655 (далі –договір поставки), за яким Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (другий відповідач) товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. На виконання умов договору згідно з накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, позивачем було передано у власність другого відповідача товар.

В пункті 3.1 договору поставки сторони узгодили, що оплата поставленого товару здійснюється Покупцем протягом 25 календарних днів з дати виписки товарної накладної.

Пунктом 4.1. Договору поставки сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,2% від вартості поставленого товару. На підставі цього, позивачем нараховано за весь час прострочення суму пені 4994,62 грн., яку згідно з рішенням господарського суду зменшено до 2575,04 грн. –у відповідності до умов договору та приписів п.6 ст. 232 ГК України.

Оскільки покупцем - другим відповідачем товар оплачений частково, то утворилась заборгованість в сумі 28212,23 грн.

З посиланням на статті 11, 526, 610, 625, 626, 629 ЦК України та з огляду на вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що сума основного боргу 28212,23 грн. підлягає стягненню разом із нарахованими на неї сумами 2934,06 грн. інфляційних та 846,36 грн. 3% річних.

Проте, судова колегія касаційної інстанції вважає висновок судів попередніх інстанцій передчасним, тобто зробленим всупереч нормам ст. 43 Господарського процесуального кодексу без ґрунтовного дослідження обставин справи, які мають важливе значення для правильного вирішення спору, з огляду на наступне.

За приписами частин 1,2 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товари, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При вирішенні спору господарські суди залишили поза увагою визначені укладеним між сторонами договором умови передачі (поставки) продавцем та прийняття товару покупцем, а також обставини щодо оплати товару відповідачем.

З урахуванням приписів наведеного законодавства вказані обставини мають важливе значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням викладеного, оскаржені рішення та постанова підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм вищенаведених норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст.ст. 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада- Дис триб’юшн" задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.07.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського від 21.09.2011р. у справі №18/1199/11 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.