Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Стройторг", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та просило визнати недійсним договір № 4 від 01.04.2010р. оренди автомобіля, який укладений між відповідачами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2011р. (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р. (судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Мальченко А.О.), в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що, касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" не підлягає задоволенню.

Господарськими судами

15.06.2009 р. Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус" отримало від Приватного підприємства "Стройторг" страхову винагороду за страхування автомобіля марки MERCEDES-BENZ S500, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов №НОМЕР_2, 2006 року випуску, місце реєстрації м. Київ МРЕВ-12. Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус" видало Приватному підприємству "Стройторг" Поліс № ВВ/9969706 зі строком дії з 17.06.2009 р. до 16.06.2010 р.

01.04.2010 р. між Приватним підприємством "Стройторг" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди автомобіля № 4, відповідно до умов якого орендодавець передавав орендарю в строкове платне володіння і користування автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель S500, 2006 року випуску, колір-сірий, кузов №НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Орендна плата передбачена у сумі 4 000 грн. на місяць, у тому числі ПДВ (п. 6.1 договору).

Строк дії договору встановлений до 31.03.2011 р. (другий п. 2.1 договору).

01.04.2010 р. сторони договору оренди підписали акт прийому-передачі вищезазначеного автомобіля. Орендар сплачував Орендодавцеві орендну плату.

08.06.2010 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів MERCEDES-BENZ номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та DAEWOO Lanos номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11.08.2010 р. було підтверджено вину водія ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній пригоді, проте провадження у справі було закрито в зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Листом від 22.11.2010 р. № 1130 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус" відмовило Приватному підприємству "Стройторг" у виплаті страхового відшкодування за ДТП із застрахованим згідно з полісом від 17.06.2009 р. № ВВ/9969706 автомобілем.

Позивач вважаючи, що його право та охоронювані законом інтереси порушені, звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору № 4 від 01.04.2010 р. оренди автомобіля.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що недійсність правочину не створює юридичних наслідків для сторін цього правочину і у разі недійсності правочину кожна із сторін цього правочину має повернути другій стороні правочину все, що одержано за цим правочином.

За таких обставин, сторона, яка не була учасником недійсного правочину, не одержує, відповідно до приписів вищенаведеної правової норми, захисту за наслідками недійсності правочину.

З огляду на викладене, господарські суди дійшли правомірного висновку, що визнання недійсним спірного договору ніяким чином не вплине на інтереси позивача, тобто господарськими судами не встановлено факту порушення цим договором інтересів позивача, тому господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р. у справі №36/275 Господарського суду міста Києва - без змін.