Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2011 у справі №5005/2581/2011 (суддя Широбокова Л.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2011 (колегія суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Павловського П.П., Швеця В.В.), позовні вимоги задоволені частково, зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (далі –відповідач) звільнити (виселити) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітраж" (далі - позивач) нежитлове приміщення, що знаходиться на другому поверсі цеху по виготовленню торгівельного обладнання за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 750,00 м2. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6566,40 грн. боргу, 16,55 грн. 3% річних, 41,59 грн. інфляційних витрат, 85,51 грн. пені, в решті позовні вимоги про стягнення пені залишені без задоволення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з постановою суду апеляційної інстанції у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати та передати справу на новий розгляд.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення та постанова у справі прийняті із порушенням норм процесуального права, а саме, ст. ст. 22, 104 ГПК України та п. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.02.2010 між

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітраж" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір №1 оренди нежитлового приміщення загальною площею 750 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (пункти 1.1, 1.2 договору); термін оренди приміщення 11 місяців з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом приймання-передачі (пункт 4.1 договору); термін дії цього договору може бути продовжений за письмовою згодою обох сторін, що оформлюється додатковою угодою до договору (пункт 4.4 договору); орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю щомісяця орендну платню в розмірі 2116,80 грн., у т.ч. ПДВ 352,80 грн. (пункт 5.1 договору); після закінчення терміну договору орендар зобов'язаний передати за актом передачі орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 10 ти днів з моменту закінчення терміну оренди (пункт 8.1 договору); у випадку прострочення по оплаті орендних, та інших платежів орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочки (пункт 9.1 договору).

На виконання положень договору позивач за актом приймання-передачі майна від 01.02.2010 передав відповідачеві нежитлове приміщення площею 750,00 м2, розташоване по АДРЕСА_1.

20.07.2010 між сторонами договору укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.02.2010, відповідно до умов якої орендована площа зменшена до 410 м2, пункт 5.1 договору викладений в новій редакції, згідно якої орендар зобов'язується сплачувати орендареві щомісячно орендну плату в розмірі 2188,80 грн., у т.ч. ПДВ 364,80 грн., а також відшкодувати вартість використаної електричної енергії згідно приладів обліку.

Відповідач зобов'язання щодо внесення орендної плати виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 6566,40 грн. за жовтень –грудень 2010 року, що підтверджується матеріалами справи та повністю визнається відповідачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 05.11.2010 №59 позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди №1 від 01.02.2010 у зв'язку із закінченням 31.12.2010 строку його дії.

Однак, в порушення умов вказаного договору, орендарем не повернено орендоване приміщення, тобто, з 01.01.2011 орендар користується орендованим приміщенням безпідставно.

Наведені обставини та те, що відповідач продовжував використовувати орендоване приміщення після закінчення строку дії договору обумовили звернення позивача до господарського суду з даним позовом про стягнення заборгованості та зобов’язання повернути орендоване майно.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підставність і ґрунтовність позовних вимог, виходячи з того, що на момент подачі позовної заяви у відповідача існувала заборгованість по орендній платі за жовтень –грудень 2010 року, крім того, договір оренди припинив свою дію 31.12.2010 і не був переукладеним та/або пролонгованим за письмовою угодою, проте, відповідач орендоване приміщення не повернув та продовжував його використовувати.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій законно і обґрунтовано задоволені позовні вимоги, враховуючи таке.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Втім, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.11.2011 позивачем скеровано на адресу відповідача лист за №59 від 05.11.2010, яким повідомлено відповідача про закінчення строку дії договору та про необхідність повернення орендованого майна в строк, встановлений договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір був укладений на 11 місяців (пункт 4.1 договору №1 від 01.02.2011), тобто, до 31.12.2010.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов’язок орендаря повернути майно орендодавцеві за актом приймання-передачі в разі припинення договору оренди передбачений і пунктами 4.5, 8.1 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Згідно п. 9.1 договору передбачена сплата штрафу в розмірі 0,2% за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, обумовлений сторонами в п. 9.1 договору штраф за своєю правовою природою є пенею, оскільки розраховується за кожен день прострочення платежу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітраж" в частині стягнення пені за період прострочення платежів з 01.11.2010 по 31.12.2010, правомірно, підлягають частковому задоволенню в сумі 85,51 грн.

З огляду на зазначені законодавчі приписи та умови договору оренди, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до посилань на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, втім, ці посилання спростовуються матеріалами справи, адже, представник відповідача ОСОБА_5 був присутнім в судовому засіданні 11.05.2011 (а.а.с.51-53).

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових актів відсутні.