Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представника позивача ОСОБА_1 (дов. від 12.04.11), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2011 року у справі № 5005/4309/2011 за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" про зобов’язання укласти договір,

У березні 2011 року відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" про зобов’язання укласти договір від 22 вересня 2010 року № 539 про спільне використання технологічних електричних мереж у редакції позивача.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено з мотивів безпідставності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2011 року (судді А. Дмитренко, А. Прокопенко, І. Герасименко) рішення скасовано і позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 179 і 181 Господарського кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі структурної одиниці "Дніпропетровські міські електричні мережі" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Господарськими судами встановлено, що 22 вересня 2010 року відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж направило товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" для підписання проект договору № 539 про спільне використання технологічних електричних мереж, але відповіді не отримав, що й спричинило спір.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що на умовах договору від 25 травня 2009 року № 7 товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" продало електричну мережу іншому суб’єкту господарювання, а отже не може бути стороною договору про спільне їхне використання.

Задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" є користувачем цих електричних мереж і як споживач зобов’язаний його укласти в силу вимог абзацу 4 пункту 1.7 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , відповідно до яких основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання.

За правилами частин 3 і 4 статті 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Встановивши, що договір, який пропонує укласти позивач, є обов’язковим для сторін, апеляційний господарський суд зобов’язав відповідача укласти договір від 22 вересня 2010 року № 539 про спільне використання технологічних електричних мереж у редакції позивача.

За правилами частини третьої статті 84 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у спорі про спонукання укласти договір у резолютивній частині рішення господарського суду вказуються умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Вирішуючи спір, господарський суд апеляційної інстанції умови договору не розглянув і, постановляючи рішення у справі, таких умов не вказав.

Порушення апеляційним господарським судом вимог частини третьої статті 84 Господарського процесуального кодексу України зумовлює скасування постанови, що оспорюється, та передачу справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2011 року у справі № 5005/4309/2011 скасувати, справу передати на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.