Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

за участю представників сторін:

від позивача –Залерцов М.О.

відповідача –Сенчило В.В.

У червні 2009 року ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду із позовом до ОСББ "Мотозаводець-6" про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 01260/4-03 від 1 листопада 2002 року у розмірі 85 140,46 грн., з яких 69 240,68 грн. - основного боргу, 14 747,39 грн. - інфляційних втрат, за надані з 1 липня 2007 року по 1 травня 2009 року послуги з водопостачання і водовідведення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 липня 2011 року (суддя –С.Чебикіна), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2011 року (головуючий –Л.Кропивна, судді –О.Поляк, С.Рудченко), позов задоволено частково. Стягнено з відповідача 44 649,99 грн. основного боргу, 4 936,87 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень в частині відмови у стягненні з відповідача 34 401,57 грн та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог у ці й частині.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстан цій, 01.11.2002р. між ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та ОСББ "Мотозаводець-6" (абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення №01260/4-03 (а.с.11-12, т.1), за умовами якого постачальник зобов’язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов’язувався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65 (z0165-94) .

Згідно п.7.1 договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п.2.2 договору абонент, зокрема, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу введення їх в дію без внесення змін до цього договору.

2 квітня 2007 року сторони підписали додаткову угоду (а.с.15) до договору, згідно якої домовились доповнити розділ 5 договору "Особливі умови" пунктом 5.5, відповідно до якого встановили порядок визначення обсягів поставленої питної води для виготовлення гарячої та відповідної кількості стічних вод. Інші умови договору залишились незмінними.

В ході розгляду даного спору виникло питання щодо правомірності нарахування постачальником (позивачем) вартості послуг, спожитих абонентом (відповідачем) в період з 1 липня 2007 року по 1 травня 2009 року, на підставі тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1127 від 28.08.2007р (ra1127017-07) ., №1661 від 27.11.2008р. (ra1661017-08) , №1780 від 25.12.2008р. (ra1780017-08) та №127 від 05.02.2009р. (ra0127017-09) Заперечень з приводу визначення обсягу поставленої позивачем та спожитої відповідачем протягом спірного періоду питної води сторони не зазначили.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій правильно вказали на недопустимість розрахунку вартості наданих у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення, виходячи із тарифів, затверджених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.11.2008р. №1661 (ra1661017-08) , від 25.12.2008р. №1780 (ra1780017-08) та від 05.02.2009р. №127 (ra0127017-09) , оскільки згідно з Указами Президента України від 24.12.2008р. №1199/2008 (1199/2008) , від 03.02.2009р. №65/2009 (65/2009) та від 09.02.2009р. №76/2009 (76/2009) , відповідно, зазначені розпорядження були скасовані як такі, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) .

Відтак, суди дійшли правильного висновку про те, що у спірний період чинними були тарифи, затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.08.2007р. №1127 (ra1127017-07) .

Таким чином, враховуючи те, що з 1 липня 2007 року по 1 травня 2009 року відповідачем були спожиті послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 230 485,20 грн., а сплачено позивачу лише 158 835,21 грн., колегія суддів погоджується із рішенням судів попередніх інстанцій щодо правомірності заявлених позовних вимог у розмірі 44 649,99 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого та апеляційного господарських судів і в частині стягнення з відповідача 4 936,87 грн. інфляційних втрат, є законним і відповідає обставинам справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11 липня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2011 року у справі за № 52/466 –без змін.