Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач) про усунення перешкод в користуванні позивачем міні павільйону "ЛМП №24", розташованого за адресою: м. Одеса, провул. Старокінннй, 6 на території торгівельного центру "Старокінний", звільнити приміщення міні павільйону від товарно- матеріальних цінностей та передати його за актом прийому - передачі власнику.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2011 року залишено без змін, а апеляційна скарга позивача без задоволення.

Судові рішення мотивовані тим, що судовими інстанціями у справі № 28-33/48-09-1730 встановлено, що договір від 15.07.03 року за № Л/МП-24 є поновленим на 5 років. Підставою для користування відповідачем торговим міні павільйоном ЛМП -24 є договор №Л/МП -24 від 15.07.2003 року. Належних доказів наявності права власності на спірне майно позивач на надав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

В касаційній скарзі позивач звертає увагу на те, що судами невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме: судами невірно застосована ч.2 ст. 35 ГПК України, необґрунтовано зроблений висновок про те, що позивач не є власником спірного майна.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

15.07.2003 року між Приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та Приватним Підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди. Предметом договору є оренда міні павільйону площею 7,5 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Одеса вул. Скісна, 19/1. Строк оренди встановлений з 15.07.2003 року до 15.07.2008 року.

До матеріалів справи залучено копію постанови Вищого господарського суду України у справі № 28-33/48-09-1730 від 05.08.2010 року за позовом ПП "Торгівельний центр "Старокінний" до ФОП ОСОБА_3 про примусове звільнення приміщення.

Згідно постанови Вищого господарського суду України у справі № 28-33/48-09-1730 від 05.08.2010 року постанова Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 року залишена без змін. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 року у справі № 28-33/48-09-1730 рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2010 року скасовано; в позові ПП "Торгівельний центр "Старокінний" відмовлено.

Рішеннями у справі встановлено, що договір № Л/МП-24 від 15.07.2003 року вважається продовженим на новий строк .

Позивач мотивує, свої позовні вимоги тим, що договір № Л/МП-24 від 15.07.2003 року є договором суборенди, оскільки укладався він на підставі договору оренди № 09/75 від 25.04.2008 року, яким власник майна передав майнове право користування майном ПП "Торгівельний центр "Старокінний", а останнє в свою чергу передавало своє майно іншим особам у користування, тобто в суборенду.

З наведено вбачається, що фактично предметом розгляду у справі № 28-33/48-09-1730 та аній справі є права відповідача щодо користування спірним майном на підставі договору № Л/МП- 24 від 15.07.2003 року.

Згідно до статті 4- 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

Хоча, факти встановлені судовими рішеннями, прийнятими у справі № 28-33/48-09-1730 не є приюдиціальними, оскільки позивачі у справах № 28-33/48-09-1730 та № 15/17-2350-2011 є різними, однак факт пролонгації договору № Л/МП- 24 від 15.07.2003 року на наступний термін не може бути не врахований при розгляді даної справи.

До матеріалів справи залучено висновок №027-08/2011 будівельно- технічного експертного дослідження, згідно висновку якого міні павільйон ЛМП - 24 розташований на території ТП "Старокінний" відноситься до приміщення № 6 будівлі літ. "З-1", згідно технічного паспорту на громадський будинок Ринок "Старокінний" від 22.03.2005 року.

21.04.2008 року позивачу видано свідоцтво на право власності на нежитлові будівлі торгівельного центру (перша черга), яке посвідчує, що об’єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, провулок Старокінний, 6, в цілому дійсно належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія" на праві приватної власності. В свідоцтві зазначено, що об’єкт складається з будівель, які позначені відповідними літерами, у тому числі і літерою "З-1", в свідоцтві також зазначено, що рішення про реєстрацію права власності Одеським міським Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості прийняте 22.04.2008 року.

Враховуючи викладене, у судів не було підстав вважати, що позивач не є власником спірного майна.

Оскільки, судовим рішеннями у справі № 28-33/48-09-1730 встановлено факт продовження договору оренди №Л/МП-24 від 15.07.2003 року на новий термін при розгляді даної справи суди обгрунтовно прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог власника спірного майна, на день подачі позову.

За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року у справі № 15/17-2350-2011 залишити без змін.