Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 і просило суд стягнути з останнього 91 738,10 грн. основного боргу, 1430,23 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором оренди №1569/2004 від 24.12.2004р. щодо сплати у період з січня 2008р. по 12 січня 2010р. включено орендної плати.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що орендоване приміщення у спірний період ним не використовувалося через обставини, за які він не відповідає, що відповідно до ч.6 ст. 762 ЦК України є підставою для звільнення його від сплати орендної плати.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.06.2011р. (суддя В.В.Манжур), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2011р. (головуючий, суддя Зубченко І.В., судді Акулова Н.В., Бойко І.А.), у задоволенні позову відмовлено з мотивів доведеності відповідачем факту неможливості використання орендованого приміщення за призначенням через обставини, за які він не відповідає.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що між сторонами укладено договір оренди №1569/2004р. від 24.12.2004р. за умовами якого, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно –частину будівлі складу готової продукції площею 4000 кв.м., що знаходиться на балансі та не увійшла до статутного фонду ВАТ "Каранський елеватор" (балансоутримувач) і розташована за адресою: Донецька область, Тельманівський район, смт.Андріївка, вул.Гоголя,1. Майно передається в оренду з метою розміщення складу для зберігання сільськогосподарської продукції.

Пунктами 3.1. та 3.3. договору встановлено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад –2004р.) –1751,80 грн. та у розмірі 100% перераховується відповідачем до державного бюджету щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Додатковою угодою №1 від 13.06.2007р. сторони змінили розмір орендної плати, який становить за базовий місяць розрахунку січень 2007р. –2653,01 грн.

Листом №20-06-04-14385 від 25.12.2009р. позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 28.11.2009р. та необхідність повернути орендоване приміщення. Вказаний лист відповідач отримав 12.01.2010р. (а.с.18-20).

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо сплати у період з січня 2008р. по 12.01.2010р. орендної плати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди двох інстанцій, встановивши факт відсутності у відповідача можливості використовувати орендоване приміщення за його цільовим призначенням у період з січня 2008р по 12.01.2010р. через обставини, за які він не відповідає, а саме у зв'язку з протидією сторонньої організації, дійшли висновку про звільнення відповідача від сплати орендної плати за цей період на підставі ч.6 ст. 762 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з огляду на таке.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , так і норми Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) .

Відповідно до ст.ст.ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату. Так, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Отже, за приписами названих норм, обов’язок внесення орендної плати безумовно пов’язаний з фактичним отриманням послуги з користування визначеним договором майном.

Відповідно до ч.1 ст. 13 та ч.ч.1,2 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

В силу з ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, за наявності та доведеності підстав, передбачених ч.6 ст. 762 ЦК України (неможливість використання орендованого майна через обставини, за які орендар не відповідає), орендар може реалізувати своє право на звільнення від сплати орендної плати.

Таким чином до предмету доказування у даній справі входить встановлення обставин повної неможливості використання майна у цілях, передбачених договором, і, як наслідок, звільнення відповідача від внесення орендної плати за весь час дії таких обставин, за які він не відповідає.

Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог судами з'ясовано, що 27.10.2006р. слідчим Тельманівського РВ ГУ МВС України в Донецькій області порушено кримінальну справу за фактом протидії законній підприємницькій діяльності ОСОБА_1, поєднаного з насильством, небезпечним для життя або здоров'я близьких родичів ОСОБА_1, за ст. 206 ч.3 КК України.

Листами від 16.01.2009р., 05.12.2009р., 14.01.2010р. відповідач повідомив позивача про неможливість використання орендованого приміщення через обставини, за які він не відповідає, та просив здійснити перерахунок орендної плати у зв'язку з переплатою (а.с.70-73).

Оцінивши наявні у справі матеріали щодо результатів проведення розслідування Тельманівським РВ ГУ МВС України в Донецькій області у вказаній кримінальній справі, судами встановлено факт відсутності у відповідача можливості використовувати орендоване за договором оренди №1569/2004 від 24.12.2004р. приміщення за цільовим призначенням для здійснення господарської діяльності у період з січня 2008р. по 12.01.2010р. через обставини, за які він не відповідає, а саме у зв'язку з протидією сторонньої організації.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність у даному випадку незалежних від волі відповідача (орендаря) обставин неможливості використання орендованого приміщення у період з січня 2008р. по 12.01.2010р. як передбаченої ч.6 ст. 762 ЦК України підстави для звільнення відповідача від внесення орендної плати за спірний період.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення та постанова відповідають нормам матеріального та процесуального права, ґрунтуються на встановлених обставинах справи, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2011р. у справі №16/85 – без змін.