Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ ВКП "НТВ" про внесення змін до пункту 4.1 договору оренди землі від 12.12.2006 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ ВКП "НТВ" шляхом викладення його в наступній редакції: "п. 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України (2755-17) та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року за № 216/8 у мінімальному розміру орендної плати, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) ".

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 632, 651, 652, 654 Цивільного кодексу України, а також норми Бюджетного (2456-17) та Податкового кодексів України (2755-17) обгрунтовані тим, що з 04.06.2008 р. –момент набрання чинності змін до Закону України "Про оренду землі" (161-14) та починаючи з 01.01.2011 р. –набрання чинності Податкового кодексу України (2755-17) розмір орендної плати за земельну ділянку, надану відповідачу за умовами договору оренди від 12.12.2006 р., суперечить чинному законодавству.

Умовами договору оренди землі від 12.12.2006 р. передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за згодою сторін, а у разі недосягнення згоди –у судовому порядку.

Прокурор зазначав, що з метою приведення рішень Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства міською радою було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011 р., у зв'язку з чим міський голова 18.02.2011 р. звернувся до відповідача, як орендаря земельної ділянки листом № 7/22-185 з пропозицією привести договір оренди у відповідність до вимог законодавства. Вказане повідомлення було опубліковане в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради газеті "Наше місто" від 22.02.2011 р. № 26 (3306) із зазначенням необхідності в установлений строк з'явитися для вирішення питання щодо приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства.

Проте, у строк визначений повідомленням ТОВ ВКП "НТВ" відповіді на вимогу ради не надав, додатковий договір сторонами не підписано, що стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позовну заяву ТОВ ВКП "НТВ" просив відмовити у її задоволенні вказуючи, зокрема, на те, що ані умовами спірного договору, ані приписами чинного законодавства не передбачено таких підстав для зміни розміру орендної плати, на яких наполягають прокурор та позивач.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 р. (суддя Петрова В.І.) позо задоволено, внесено зміни до пункту 4.1 договору оренди землі від 12.12.2006р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "НТВ", шляхом викладення його в наступній редакції: "п. 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України (2755-17) та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року за № 216/8 у мінімальному розміру орендної плати, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) ".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку із змінами в законодавстві, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, позивач вправі вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача та відповідача.

При цьому, суд першої інстанції в порядку статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України посилався на те, що аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.12.2010 р. у справі № 27/15-10, яка є обов’язковою для застосування.

За апеляційною скаргою ТОВ ВКП "НТВ" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Євстигнеєв О.С., Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 09.08.2011 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ ВКП "НТВ" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказуючи на те, що міською радою не було направлено товариству проекту додаткової угоди до договору, а також посилаючись на те, що в даному випадку правовідносини оренди між сторонами виникли у 2006 році, а тому на них не можливо поширювати норми Податкового кодексу України (2755-17) .

Заявник касаційної скарги вважає, що стосовно договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 12.12.2006 р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ТОВ ВКП "НТВ" (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до пунктів 1.1., 1.3., 2.1., згідно рішення міської ради від 12.10.2006 р. № 219/5, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,9367 га, яка знаходиться за адресою: вул. Автопаркова, 1-К (Самарський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:123:0046.

Згідно пункту 3.1 договір укладено на п’ятнадцять років.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1, 3.

У пункті 4.7 договору сторонами узгоджено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати. Законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.08 (309-17) внесені зміни до частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ;

- для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України (2755-17) з 01.01.11 Закон України "Про плату за землю" (2535-12) втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом (2755-17) .

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про внесення змін до пункту 4.1 договору оренди землі від 12.12.2006 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ ВКП "НТВ" шляхом викладення його в наступній редакції: "п. 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України (2755-17) та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року за № 216/8 у мінімальному розміру орендної плати, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) ".

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного вказаною нормою зазначеного Кодексу (436-15) .

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, з метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України (2768-14) , Податковим кодексом України (2755-17) та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011 р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання. Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення.

Відповідне повідомлення про встановлення розміру річної орендної плати, відповідно до рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011 р., та приведення укладених договорів до вимог чинного законодавства було опубліковане в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради газеті "Наше місто" від 22.02.2011 р. № 26 (3306) із зазначенням необхідності в установлений строк з'явитися для вирішення питання щодо приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства.

Здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність розміру, встановленому законом як на момент виникнення спору між сторонами, так і на момент його вирішення судами, а відтак і наявність у позивача права вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судами першої та апеляційної інстанції під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 р. у справі № 18/5005/7535/2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 р. залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.