Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У квітні 2008 року ФГ "ОСОБА_3" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ агрофірми "Олімпекс –Агро" про стягнення 2 162 228, 42 грн., посилаючись на приписи статей 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та статті 95, 125 Земельного кодексу України, вказуючи на те, що відповідачем без достатньої правової підстави було здійснено збір врожаю 2008 року на земельних ділянках, які з 07.04.2008 року орендувалися позивачем.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2011 р. (суддя Васильєв О.Ю.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, зазначивши щодо правомірності збору ТОВ агрофірмою "Олімпекс –Агро" врожаю 2008 року на підставі укладених ним договорів оренди цих земельних ділянок, що встановлено судовими рішеннями у справі № 16/28-10 та відсутності підстав для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України.

За апеляційною скаргою ФГ "ОСОБА_3" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С., Стрелець Т.Г.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.09.2011 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ФГ "ОСОБА_3" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 387, 775, 776, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статті 95 Земельного кодексу України.

Скаржник зазначає, що з 27.04.2008 р. ФГ "ОСОБА_3" є належним землекористувачем земельних ділянок, на яких відповідачем було зібрано врожай, а тому в силу статті 95 Земельного кодексу України саме позивачу належить право власності на вироблену на орендованих земельних ділянках продукцію –врожай 2008 року, що, на думку заявника касаційної скарги було залишено судами поза увагою і помилково не застосовано статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України, а висновок судів стосовно того, що землекористувачу належить право власності на вироблену продукцію за умови, що ці посіви та насадження були здійснені за рахунок коштів саме цього, а не його попередника, є неправильним застосуванням статті 95 Земельного кодексу України.

Заявник касаційної скарги також вважає, що судом першої інстанції було порушено статтю 41 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачеві було відмовлено у задоволенні клопотань про призначення судово –економічної експертизи для встановлення вартості врожаю 2008 року.

ТОВ агрофірма "Олімпекс –Агро" у відзиві на касаційну скаргу просила відмовити у її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін, вказуючи на законність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на підставі договорів оренди земельної ділянки від 03.12.2007 р. та 30.03.2008 р. ФГ "ОСОБА_3" набув право оренди на 172 земельні ділянки загальною площею 850,66 га, що розташовані на території Голубівської сільської ради Новомосковського району, Дніпропетровської облатсі, та належать на праві власності фізичним особам-орендодавцям.

Державна реєстрація вказаних договорів вчинена 07.04.2008 р.

Предметом спору у даній справі є вимога ФГ "ОСОБА_3" про стягнення з ТОВ агрофірми "Олімпекс –Агро" 2 162 228, 42 грн. вартості безпідставно зібраного відповідачем врожаю 2008 року із земельних ділянок, які на підставі договорів оренди з 07.04.2008 р. знаходяться в оренді позивача, посилаючись на приписи статей 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та статті 95, 125 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 387 Цивільного кодексу України, на яку як на підставу своїх вимог також посилався позивач, встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було зазначено, що в межах справи № 16/28-10 рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ФГ "ОСОБА_3" про стягнення з ТОВ агрофірми "Олімпекс –Агро" 2 329 197 грн. та встановлено, що між ТОВ агрофірми "Олімпекс –Агро" (орендар) та фізичними особами, власниками земельних ділянок (орендодавцями) 12-13 листопада 2002 р. були укладені договори оренди земельної ділянки, державна реєстрація яких вчинена 09.01.2003 р.

Пунктом 2.3 цих договорів визначено, що термін дії договорів складає чотири роки, одинадцять місяців, двадцять дев’ять днів, тобто вказані договори діяли до 29.03.2008 р.

Вказаним пунктом договорів також було встановлено, що в разі припинення дії договору до закінчення польових робіт та збору врожаю земельна ділянка повертається орендодавцю після повного завершення збору врожаю, що знаходиться на орендованій ділянці.

ТОВ агрофірми "Олімпекс –Агро" в період строку дії договорів оренди землі, укладених з фізичними особами восени 2007 р., провів комплекс робіт по посіву озимих сільськогосподарських культур.

З урахуванням умов абзацу 4 пункту 2.3 договорів обов’язок ТОВ агрофірми "Олімпекс – Агро" повернути орендодавцям земельні ділянки настав після збору врожаю, тобто, з урахуванням циклу посіву та збирання озимих сільськогосподарських культур, восени 2008 р.

В межах справи № 16/28-10 ФГ "ОСОБА_3" просило стягнути з ТОВ агрофірми "Олімпекс –Агро" кошти, посилаючись на приписи статті 189 Цивільного кодексу України та статті 95 Земельного кодексу України, з огляду на те, що передані йому в оренду земельні ділянки були восени 2007 року засіяні ТОВ агрофірмою "Олімпекс –Арго" озимими сільськогосподарськими культурами, що позбавило позивача можливості засіяти орендовані земельні ділянки кукурудзою та одержати врожай на спірну суму.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі № 16/28-10 суди дійшли висновку, що укладаючи договори оренди земельних ділянок у 2008 році, ФГ "ОСОБА_3" мав бачити, що земельні ділянки засіяні іншими особами, а тому відповідно до статей 765, 766 Цивільного кодексу України повинен був вимагати від орендодавців передачі земельних ділянок, вільних для використання, що ним зроблено не було, акти приймання-передачі землі за договорами оренди підписані ФГ "ОСОБА_3", що означає відсутність претензій щодо об'єкту оренди, а тому, скільки ТОВ агрофірма "Олімпекс –Арго" не є орендодавцем спірних земельних ділянок до нього не може бути пред'явлено вимоги про відшкодування збитків, завданих невиконанням договорів оренди.

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи приписи законодавства та встановлені під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції обставини, судова колегія вважає обґрунтованим висновок судів щодо відмови задоволенні позовних вимог ФГ "ОСОБА_3" про стягнення з ТОВ агрофірми "Олімпекс –Арго" вартості зібраного відповідачем врожаю на підставі статей 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та статей 95, 125 Земельного кодексу України.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що згідно приписів статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що землекористувачі мають право володіти, користуватися та самостійно розпоряджатися посівами і насадженнями сільськогосподарських та інших культур на земельній ділянці, що належить їм на праві користування, а також виробленою на ній сільськогосподарською продукцією рослинного та тваринного походження, але за умови, що ці посіви, насадження були здійснені за рахунок коштів саме цього землекористувача, а не його попередника.

Вказані умови передбачені у пункті 2.3. договорів оренди земельних ділянок, укладених фізичними особами - власниками орендованих земельних ділянок, як з ТОВ АФ "Олімпекс-Агро" у 2003 році, так із ФГ "ОСОБА_3" у 2008 році.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам законодавства та спростовуються встановленими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи обставинами справи.

Доводи скаржника стосовно порушення судом першої інстанції статті 41 Господарського процесуального кодексу України та відмови у задоволенні клопотання позивача про призначення судово –економічної експертизи для визначення вартості врожаю 2008 року також не приймаються до уваги, оскільки вказаною нормою не встановлено обов'язок суду щодо призначення судової експертизи, а визначено, що експертиза призначається судом для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р. у справі № 32/5005/7516/2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2011 р. залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.