Державне підприємство "Дельта-лоцман" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морське агентство "ІСМА" 17396,50 доларів США (що станом на 18.05.2011 року за курсом НБУ становить 138824,07 грн.) заборгованості з канального збору за прохід суден під агентуванням відповідача за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року.

При цьому позивач вказав на часткову сплату відповідачем суми, визначеної у виставлених до оплати рахунках, та зазначив, що заборгованість за цими рахунками є частиною грошового зобов'язання відповідача, належного до виконання за статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України та фактично складає розмір податку на додану вартість, нарахованого за загальними правилами оподаткування відповідно до пункту 197.9 статті 197 Податкового Кодексу України на канальний збір за прохід суден, що прямували в баласті для їх навантаження/розвантаження, а відтак не здійснювали міжнародні перевезення.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що прохід суден каналом "в баласті" (без вантажу) здійснювався у загальному складі послуг з міжнародного перевезення вантажу, що підтверджується належними документами; розрахунок з позивачем щодо сплати канального збору проведено повністю.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2011 року (суддя Васильєва Л.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року (судді: Ярош А.І. - головуючий, Журавльов О.О., Михайлов М.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його відповідності чинному законодавству та обставинам справи.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Державне підприємство "Дельта –лоцман" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 4.4 статті 4, пункту 7.3 статті 7, пункту 195.1.3 статті 195, пункту 197.9 статті 197 Податкового кодексу України, пунктів 11, 18 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року № 1544 (1544-2000-п) (із змінами за постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2011 року № 230 (230-2011-п) ), частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України; скаржник вказує, що у даному перевезенні канальний збір підлягав сплаті відповідачем з нарахуванням на загальних підставах податком на додану вартість, оскільки відсутні докази здійснення суднами міжнародного перевезення, тобто, наявність вантажу на борту під час проходження каналом.

Відповідач у судовому засіданні 08.11.2011 року відхилив доводи касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.

В судовому засіданні від 08.11.2011 року було оголошено перерву до 15.11.2011 року до 11 год.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судових засіданнях, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01 січня 2011 року між ДП "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" (Підприємство) та ТОВ "МА "ІСМА" (Агент) було укладено договір № 232/П-11 від 01.01.2011 року, відповідно до якого Підприємство зобов’язується за заявками Агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден і акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай –Чорне море (БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а Агент зобов’язується прийняти і оплатити надані послуги (а.с. 15-18).

Відповідно до пункту 2.1.2 договору Підприємство надає Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеним послугами, які оформленні на підставі встановлених цін і державних тарифів. розцінок Підприємства та вимог цього договору.

За пунктами 2.2.3, 2.2.4 договору Агент зобов'язаний робити своєчасну сплату відповідно до умов договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну, сплачувати рахунки позивача у терміни, визначені цим договором.

Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до п. 5.5. договору, Агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.

Також господарськими судами встановлено, що відповідно до укладеного договору на підставі заявок ТОВ "МА "ІСМА", у період з 01 січня по 28 лютого 2011 року ДП "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" було надано послуги з лоцманського проведення, послуги служби регулювання руху суден суднами під агентуванням ТОВ "МА "ІСМА", що підтверджується лоцманськими квитанціями та квитанціями служби регулювання руху суден.

Для оплати наданих послуг ДП "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" були виставлені рахунки ТОВ "МА "ІСМА" (а.с. 13-14) на загальну суму 289 114,85 дол. США, які сплачені частково, в сумі 271 718,35 дол. США. Залишок по оплаті рахунків відповідача становить 17 396,50 дол. США, за стягненням яких звернувся позивач.

Суд першої інстанції встановив, що предметом позову є заборгованість відповідача за виставленими до оплати рахунками, що утворилась через розбіжності сторін у визначенні належного до оплати збору стосовно наданих послуг як таких, що надавались позивачем у міжнародному перевезенні чи поза ним; відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд застосував статтю 84 Кодексу торговельного мореплавства України, пункти 11, 18 Положення "Про портові збори", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року № 1544 (1544-2000-п) , пункт 197.9 статті 197 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), статті 188, 194 Митного кодексу України та статтю 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", дійшовши висновків, що наявність у матеріалах справи доказів здійснення суднами міжнародного перевезення вантажу, митного оформлення та перетинання кордону України, свідчать про те, що канальний збір, який стягується з цих суден, звільняється від оподаткування податком на суму 17 396,50 дол. США на підставі пункту 197.9 статті 197 Податкового кодексу України.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору є підтверджені належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення; підтвердженням митного оформлення вантажу, що перевозився суднами та знаходження судна та вантажу під митним контролем є відповідні відмітки митниці на вантажних маніфестах, вантажних митних деклараціях та інших доданих документах та оформлення їх у режимі "експорт" або "імпорт".

Відповідні докази наявні у матеріалах справи та досліджені місцевим господарським судом; його висновки щодо складових частин міжнародного перевезення відповідають чинному законодавству України, в тому числі Положенню "Про портові збори", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544 (1544-2000-п) , у редакції, чинній у спірному періоді (протягом січня –лютого 2011 року).

Судова колегія погоджується з господарськими судами попередніх інстанцій з огляду на таке.

У відповідності до статті 84 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів та порядок їх справляння встановлений Положенням "Про портові збори", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року № 1544 (1544-2000-п) .

За пунктом 11 Положення "Про портові збори" (1544-2000-п) (в редакції, чинній до 18.03.2011 року) на суми портових зборів нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства. Не нараховується податок на додану вартість на суми портових зборів, які стягуються з суден у закордонному плаванні, що: здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їх багажу, вантажів та міжнародних відправлень; прямують між портами України для здійснення навантаження/розвантаження з подальшим перетином державного кордону України; прямують транзитом через територію України без митного оформлення на її території. Вартість послуг, що включається до складу портових зборів, надаються під час прямування судна до пункту (місця) митного оформлення для навантаження (довантаження) вантажів (посадки пасажирів) чи з пункту (місця) митного оформлення після вивантаження (часткового вивантаження) вантажів (висадки пасажирів) і є невід'ємною складовою послуг з міжнародного перевезення вантажу (пасажирів).

Також пунктом 197.9 статті 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним суднам та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства портовими зборами Згідно з п. 5.16. ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткування цим податком операції з надання послуг, що включаються до складу портових зборів згідно із законодавством, на користь осіб, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень від пункту перетину державного кордону України до пункту (місця) митного оформлення на території України при їх прибутті (отриманні) на митну територію України, а також від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

За приписами пункту 195.1.3 статті 195 Податкового кодексу України перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Таким чином, судами вірно встановлено, а скаржником не спростовано, що ним надавалися послуги суднам, що здійснювали міжнародні перевезення; складові послуги міжнародного перевезення у спірний період визначалися наведеним вище пунктом 11 Положення "Про портові збори" (1544-2000-п) .

Слід звернути увагу скаржника, що нова редакція пункту 11 Положення "Про портові збори" (1544-2000-п) , на якій ґрунтуються доводи касаційної скарги, набрала чинності з 18.03.2011 року, оскільки саме цього числа було здійснено публікацію постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2011 року № 230 (230-2011-п) в газеті "Урядовий кур'єр" (№ 49) та "Офіційному віснику України" (№ 18); застосування цієї редакції до правовідносин, що склалися протягом січня-лютого 2011 року є безпідставним.

Виходячи зі змісту викладених положень, прохід суден каналом "в баласті" (без вантажу) до/з порту призначення є складовою частиною та невід’ємним елементом операції (договору) з міжнародного перевезення, адже без цієї складової перевезення вантажу неможливе.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували підстави виникнення права власності, та правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Прийняті судами рішення та постанова відповідають статтям 43, 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства; посилання на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження; підстав для скасування судових рішень із зазначених у касаційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.

за участю представників:
позивача	ОСОБА_1, дов. від 31.12.2010 року