Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Комплекс Агромарс"

За участю представників сторін

від позивача ОСОБА_4 дов.,

від відповідача ОСОБА_5 дов.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МСБУД" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 47864,70 грн. інфляційних втрат та 7076,40 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.05.2011 року у справі № 20/045-11 (суддя–Бабкіна В.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" 47864,70 грн. інфляційних втрат, 7076,40 грн. 3% річних, 549,41 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 р. у справі № 20/045-11 (судді Корсакова Г.В., Нєсвєтова Н.М., Куксов В.В.) рішення господарського суду Київської області від 16.05.2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Комплекс Агромарс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.07.2005 року між ТОВ "МСБУД"(підрядник) та ЗАТ "Комплекс Агромарс", правонаступник - ТОВ "Комплекс Агромарс", (замовник) було укладено договір підряду № 277-05/КАМ, відповідно до умов якого підрядник зобов’язується своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника, у відповідності до вимог ДНіП, ДБН, ТУ, діючих на території України, та погодженої сторонами кошторисної документації будівельні, монтажні та демонтажні роботи на птахофермах, що знаходяться в с. Рудня Броварського району Київської область, а замовник зобов’язується надати підряднику будівельний майданчик, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Згідно п.п. 3.4 Договору розрахунок замовник проводить з підрядником на підставі актів виконаних робіт, у відповідності до фактично виконаних об'ємів робіт. Порядок проведення розрахунку зазначається в додаткових угодах.

В подальшому, 16.11.2006 р. між ТОВ "МСБУД" та ЗАТ "Комплекс Агромарс" було укладено додаткову угоду № 9-Н до договору підряду № 277-05/КАМ від 26.07.2005 р. відповідно до умов якої ТОВ "МСБУД" приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги по влаштуванню відмістки пташників №№ 3, 4, 5, 6, 13, 14, 15, 16 племінної птахоферми № 2 в с. Рудня Броварського району, Київської області, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх в розмірі, на умовах і в порядку, передбаченим даним додатком до договору.

Наявними в матеріалах справи актами виконаних підрядних робіт по формі № КБ-2в підтверджується факт виконання позивачем робіт на суму 159984,00 грн.

Проте, відповідач в порушення вимог п. 5.2 додаткової угоди № 9-Н від 16.11.2006 р. розрахувався за виконані позивачем роботи частково на суму 99776,83 грн. Отже, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 60207,17 грн.

Рішенням місцевого господарського суду від 02.12.2010 р., залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 26.01.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 року у справі № 18/138-10 за позовом ТОВ "МСБУД" до ТОВ "Комплекс Агромарс" було стягнуто з відповідача 60207,17 грн. основного боргу, який утворився внаслідок неналежного виконання останнім умов договору підряду № 277-05/КАМ від 26.07.2005 р.

Вказаним рішенням суду першої інстанції встановлено, що всі Акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за Додатковою угодою № 9-Н від 16.11.2006р. підписані 15.05.2007р. у зв’язку з чим, строк виконання зобов’язання з оплати робіт за додатковою угодою настав, відповідно до п.5.2. договору підряду, 26.05.2007р., однак відповідач свої зобов’язання виконав частково на суму 99776,83 грн., решта робіт на суму 60207,17 грн. не оплачені відповідачем.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.04.2011 року ТОВ "МСБУД" звернулось з позовом до ТОВ "Комплекс Агромарс" про стягнення (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) з відповідача 47864,70 грн. інфляційних втрат та 7076,40 грн. 3% річних. Як вказало в своїй позовній заяві ТОВ "МСБУД" основний борг в сумі 60207,17 грн. не був сплачений відповідачем на дату подання даного позову, у зв’язку з чим позивачем нараховані інфляційні втрати та 3 % річних за період з 01 червня 2007 року до 30 квітня 2011 р.

В свою чергу відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності для стягнення 47864,70 грн. інфляційних втрат та 7076,40 грн. 3% річних.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності для стягнення інфляційних втрат та 3% річних з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується(ст. 264 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення відповідачем взятого на себе зобов’язання з оплати за виконані роботи згідно додаткової угоди до договору, позивач має право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних, які за своєю правовою природою є складовими грошового зобов’язання.

З огляду на приписи статті 266 Цивільного кодексу України позовна давність по додаткових вимогах вважається такою, що сплила у разі спливу позовної давності до основної вимоги.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Місцевим господарським судом у справі № 18/138-10 було встановлено, що строк позовної давності щодо стягнення основного боргу перервався 03.10.2007р. та розпочався заново. Також позовна заява про стягнення основного боргу за додатковою угодою № 9-Н до договору підряду № 277-05/КАМ від 26.07.2005 р. у справі № 18/138-10 була подана позивачем 12.08.2010р., отже строк позовної давності на стягнення основної заборгованості перервався та закінчується, відповідно, 12.08.2013р.

Переривання перебігу позовної давності на стягнення основної заборгованості перериває перебіг позовної давності на стягнення складової частини такого боргу–інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач у даній справі звернувся до суду з позовом в межах трирічного строку позовної давності.

Беручи до уваги, що індекс інфляції та 3% річних є складовою основного боргу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 47864,70 грн. –інфляційних втрат та 7076,40 грн. –3% річних.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117, 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу ТОВ "Комплекс Агромарс" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.11р. по справі № 20/045-11 залишити без змін.