У квітні 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Увотекс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на будівлі господарського призначення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.05.2009 р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено.

У серпні 2011 р. Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2009 р. у даній справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Лашина В.В., суддів Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л.) апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2009 р. у справі № 20/75-09-1931 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Увотекс", посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2009 р. у даній справі.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених у справі обставин та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Увотекс" на підставі свідоцтва про право власності № 017372 від 06.02.2002 р., виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради належать будівлі господарського призначення, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126, та в цілому складаються з літер: А, Б, В, Г, Д, загальною площею 500,5 кв.м, відображених у технічному паспорті від 05.07.2001 р.

11.12.2006 р. право власності позивача на зазначені будівлі господарського призначення було зареєстровано у встановленому законом порядку Комунальним підприємством "ОМБТІ та РОН".

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.12.2001 р. № 3318-ХХІІІ Товаристу з обмеженою відповідальністю "Увотекс" надано в постійне користування земельну ділянку, загальною площею 0,7337 гектарів, за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126 для експлуатації та обслуговування виробничої бази та видано Державний акт на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 216.

25.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Малим підприємством "Брокерська фірма "Бастма" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Увотекс" (замовник) був укладений договір підряду № 32/9, на виконання якого підрядником було проведено реконструкцію існуючих будівель господарського призначення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126 та будівництво нових приміщень для здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Увотекс".

За результатами технічної інвентаризації збудованих та реконструйованих будівель 19.11.2008 р. Комунальним підприємством "ОМБТІ та РОН" був виконаний технічний паспорт, відповідно до якого будівлі господарського призначення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126, складаються з: літери А –матеріальний склад, загальною площею 137,2 кв.м., літери Б –автомайстерня, загальною площею 186,3 кв.м., літери В –майстерня, загальною площею 231,4 кв.м., літери Г –навіс, загальною площею 127,2 кв.м., літери Е –бокс, загальною площею 184,2 кв.м., літери Ж –побутовий корпус, загальною площею 57,2 кв.м., літери З –бокс автомобільний, загальною площею 209,6 кв.м., літери И –вбиральня, загальною площею 4,3 кв.м., літери К –навіс, загальною площею 14,05 кв.м., літери Н –навіс, загальною площею 60,0 кв.м., літери П –навіс, загальною площею 381,0 кв.м., літери М –бокс автомобільний, загальною площею 205,8 кв.м., літери О –склад, загальною площею 38,9 кв.м., літери Л –побутовий корпус, загальною площею 54,9 кв.м. Також, позивачем додатково були здійсненні роботи з огорожі території металевими та залізобетонними плитами, виконане асфальтове мостіння території.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що основні несучі та огорожні конструкції будівель деформацій не мають, існуючі мережі водопроводу, каналізації та електрозабезпечення перебувають у гарному технічному стані; стан та придатність будівель відповідає цільовому призначенню, будівництвом не порушені права суміжних землекористувачів. Враховуючи наявність рішення Одеської міської ради від 28.12.2001 року № 3318-ХХІІІ Товариству з обмеженою відповідальністю "Увотекс" про надання в постійне користування земельної ділянки, загальною площею 0,7337 гектарів, за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126 та Державного акта на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду з огляду на їх помилковість.

При прийнятті нового рішення про відмову в позові суд апеляційної інстанції керувався ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, якими врегульовано правовідносини, що виникають при самочинному будівництві та при створенні майна, ст. 18 Закону України "Про основи містобудування".

Апеляційною інстанцією підтверджено, що проведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Увотекс" реконструкція та будівництво господарських будівель по вул. Миколаївська дорога, 126 в м. Одесі є самочинними. При цьому позивач як на підставу своїх позовних вимог, посилався на ст. 331 Цивільного кодексу України, якою передбачено набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва, однак не надав доказів отримання відповідних дозволів на здійснення будівництва та прийняття спірного майна в експлуатацію. Враховуючи наведене, висновок місцевого господарського суду про завершеність самочинного будівництва апеляційним господарським судом визнаний таким, що не заснований на положеннях ст. 331 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Увотекс" зазначає, що апеляційний господарський суд необґрунтовано та в порушення ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України поновив скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі. Так, Виконавчий комітет підконтрольний та підзвітний Одеській міській раді, а остання не скористалася своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у встановлені законом порядку та строки.

Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до обґрунтування неправомірності, на думку скаржника, відновлення судом апеляційної інстанції Виконавчому комітету Одеської міської ради процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2009 р. у даній справі та прийняття поданої ним апеляційної скарги до провадження, тобто стосуються процесуального документа, а саме ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 р., оскарження якої не передбачено ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, зазначені доводи колегією суддів не можуть бути взяті до уваги як такі, що не стосуються суті постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

Разом з тим колегія суддів приходить до висновку, що даний спір апеляційним господарським судом вирішено правильно, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, вважаються самочинним будівництвом.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою КМУ України № 1243 від 22.09.2004 р. (1243-2004-п) , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації, зокрема, об'єктів будівництва відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Враховуючи відсутність доказів введення в експлуатацію реконструйованих та новозбудованих будівель господарського призначення, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на зазначені будівлі в порядку ст. 331 Цивільного кодексу України.

Крім того, ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачем доведено наявність згоди з боку власника земельної ділянки –Одеської міської ради –на визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Увотекс".

За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду про відсутність встановлених статтею 376 Цивільного кодексу України умов та підстав для визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Увотекс" права власності на самочинно збудовані ним об'єкти нерухомого майна по вул. Миколаївська дорога, 126 в м. Одесі відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. у даній справі є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.