Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" про стягнення вартості насіння ячменю першої репродукції сорту "Прерія" у кількості 91,250 т на суму 317002,50грн., штрафу в розмірі 158501,25грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2011 року (суддя Довгалюк В.О.) позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" заборгованість у сумі 475503,75 грн., а саме вартість насіння ячменю першої репродукції сорту "Прерія" у сумі 317002,50 грн., штрафу у сумі 158501,25 грн.

За апеляційною скаргою Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2011 року (головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді Діброва Г.І., Манжур В.В.) скасоване.

У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2011 року, а рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2011 року залишити без змін.

На думку заявника постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 611, 942, 950, 951 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України та з неповним з'ясуванням обставин, що мають відношення до справи.

Скаржник посилається на Постанову КМУ від 27.06.2003 року №977 "Деякі питання державного резервного насіннєвого фонду" (977-2003-п) передбачено порядок формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду. Згідно абз. 2 пункту 8 продаж насіння здійснюється за договірними цінами, що встановилися на внутрішньому ринку на відповідне продовольче зерно з урахуванням сортової надбавки.

Спільний наказ Міністерства аграрної політики України та Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку проведення розрахунків із постачальниками та зберігачами насіння сільськогосподарських рослин державного резервного насіннєвого фонду у користувачами" від 17.12.2004 року №468/787 (z1668-04) затверджує зазначений Порядок, при цьому пункт 4.2 порядку зазначає, що реалізація насіння сільгоспвиробникам проводиться за договірними цінами, що встановилися на аграрному ринку України внаслідок біржових торгів на продовольче зерно відповідної рослини за спотовими контрактами на момент його реалізації з урахуванням сортових надбавок,податку на додану вартість і рівня рентабельності, але не нижче облікової ціни.

Також заявник вважає, що апеляційний суд, в порушення статті 38 Господарського процесуального кодексу України, не витребував необхідних доказів, зокрема, щодо ціни ячменю.

Від Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просить залишити постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у запереченнях.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 04.09.2009 року між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" був укладений договір про надання послуг зі зберігання насіння №С-42, відповідно до пункту 1.1 якого зберігач надає поклажодавцю послуги зі зберігання насіння відповідно до актів приймання-передачі насіння, а поклажодавець приймає послуги відповідно до умов договору.

Пунктом 2.2.4 договору сторони передбачили, що зберігач зобов'язаний забезпечити належне зберігання насіння згідно ДСТУ 2240-93.

Відповідно до пункту 2.10 договору зберігач не має права користуватись насінням, переданим йому на зберігання, а також передавати його у користування іншим особам.

Згідно пункту 6.2.1 договору, у разі втрати (нестачі) або пошкодження насіння, внаслідок чого його якість змінилась настільки, що воно не може бути використаним за первісним призначенням –у розмірі його повної вартості.

За умовами пункту 6.3 договору, вартість насіння відшкодовується виходячи з рівня середньозважених цін, що складаються на біржових торгах за спотовими контрактами на момент розрахунку з урахуванням сортових надбавок.

Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 3-ри роки (пункт 7.1 договору) і підписаний обома сторонами без розбіжностей, скріплений печатками обох підприємств.

Судами встановлено, що позивачем, на виконання умов договору було передано відповідачу на зберігання насіння –ячмінь "Прерія" першої репродукції урожаю 2009 року у кількості 500 тон, що підтверджується актом приймання-передачі насіння № 1 від 04.09.2009 року підписаним обома сторонами і скріпленим печатками.

В даному акті зазначено, що якість насіння відповідала вимогам державних стандартів, що діють в Україні. Зберігач не мав жодних претензій до поклажодавця стосовно переданого на зберігання насіння. За вказаним актом та договором ціна насіння, яке передавалося на зберігання не визначалася

За результатами перевірки виконання умов договору сторонами був складений інвентаризаційний опис №1 станом на 23.11.2010 року яким встановлено, що за даними бухгалтерського обліку насіння ячменю "Прерія" 218,330 тонн, а фактично 127,080 тон, різниця складає 91,250тонн.

Позивач листом –вимогою №138-2/2-14/07 від 16.03.2011 року зобов’язав відповідача повернути насіння ячменю першої репродукції сорту "Прерія" у кількості 91,250 тонн вартістю 317002,50 грн. з наданням відповідних документів, що посвідчують його якість, або відшкодувати його вартість.

Відповідачем вимогу позивача не виконано, насіння не повернуто, вартість ячменю першої репродукції сорту "Прерія" у кількості 91,250 тонн не сплачено, через що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості 91,250 тонн насіння у сумі 317002,50грн.

Відповідач проти неналежного виконання договору заперечував та посилався на отримання представником позивача Щербиною Л.С. 91,250 тонн першої репродукції сорту "Прерія" на підставі довіреності НБЖ №628762 та на лист №138-1/4-332 від 05.05.2010 року ДП "Державний резервний фонд України" про відпуск СФГ "Альбіна" 100 тонн насіння (а.с.30).

При цьому, судом встановлено, що на вимогу місцевого господарського суду довіреність на ім'я ОСОБА_3 не надана. З журналу реєстрації довіреностей Дніпропетровського представництва вбачається, що вказану довіреність особа –ОСОБА_3 не отримувала. Крім того, в графі журналу "№ і дата контракт…", як підстава видачі довіреності зазначено договір 3-13 від 05.05.2010 року.

Вказаний договір із СФГ "Альбіна" позивачем не укладався, натомість за таким номером зареєстрований договір від 06.05.2010 року, укладений між Асоціацією фермерів "Агрокомплекс" та позивачем.

Також судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній лист СФГ "Альбіна" (отримувач) з переліком автомобілів, прізвищ водіїв, завірених підписом керівника та мокрою печаткою підприємства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки докази відпуску відповідачем насіння відповідно з умовами договору відсутні, зберігачем не виконані умови договору зберігання.

Відповідно до пункту 6.3 договору, вартість насіння відшкодовується, виходячи з рівня середньозваженої ціни на товарне зерно, що складаються на біржових торгах за спотовими контрактами на момент розрахунку з урахуванням сортових надбавок.

Вартість однієї тонни насіння ячменю першої репродукції складається із середньозваженої біржової ціни за одну тонну товарного зерна ячменю третього класу та сортової надбавки, затвердженої Міністерством аграрної політики України від 26.03.2007 року №212/29 (v0212555-07) .

Остання ціна на товарне зерно ячменю третього класу становить 1930,00 грн. за тонну (Всеукраїнський журнал "Біржовий вісник" № 41 (333) 2010 р.). Розмірами сортових надбавок, що застосовуються при визначенні ціни на насіння і садівний матеріал сільськогосподарських рослин на насіння ячменю першої репродукції встановлено сортову надбавку у розмірі 80% (відсотків).

А відтак суд встановив, що вартість однієї тонни насіння ячменю першої репродукції становить: 1 930,00 (грн./т.) x 1,8 (80% сортнадбавки) = 3474,00 грн./т., що дорівнює 317002,50 грн. за 91,250 тони, в зв’язку з чим задовольнив позовні вимоги.

Щодо стягнення штрафу суд виходив із наступного.

Пунктом 6.5 договору сторони встановили, що у випадку, якщо зберігач несвоєчасно повернув насіння чи не повернув насіння, поклажодавець вправі стягнути із зберігача штраф у розмірі 50% від вартості насіння.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язані (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений а( визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або акт цивільного законодавства.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання по поверненню вартості насіння або повернення в натурі насіння, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріал справи не надано.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарським судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування штрафу у розмірі 158501,25 грн. та визнано його обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин висновок апеляційного господарського суду, який скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь –які дані Міністерства агарної політики України та іншого органу щодо вартості однієї тони товарного зерна ячменю третього класу та сортової надбавки, або дані, які підтверджують біржові ціни на момент звернення до суду є помилковим та таким, що суперечить вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України та встановленим обставинам справи.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд першої інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в зв’язку з чим рішення господарського суду Донецької області підлягає залишенню без змін, а постанова Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2011 року скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2011 року у справі №30/3 господарського суду Донецької області скасувати.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2011 року у даній справі залишити в силі.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" задовольнити.