Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у місті Києві звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алегард" про стягнення 1292,69 грн. боргу та 76,85 грн. пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.04.2011 року (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Зеленін В.О., Алданова С.О.), позовні вимоги задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Алегард" на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у місті Києві стягнуто 1292,69 грн. боргу, 76,85 грн. пені та відповідні судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алегард" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заявник зазначає, що умови пункту 3.6 договору №882-Д об/2010/Гол Ц від 21.06.2010 року, яким передбачено у разі неповернення замовником підписаного акта приймання Доповідач: Волковицька Н.О.

наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці у п’ятиденний строк, вважається, що послуги у такому місяці надані позивачем у повному обсязі і прийняті відповідачем без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами, не передбачені чинним законодавством, так само як і право сторони на її включення до змісту договору. Також заявник зазначає, що згідно частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 21.06.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 882-Д об/2010/Гол Ц на надання послуг охорони майна, за умовами якого відповідач доручає, а позивач зобов'язується здійснювати охорону майна відповідача та обслуговування сигналізації на його об’єкті.

Згідно пункту 2.2 договору періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття позивачем сигналізації, якою обладнаний об'єкт під спостереження до зняття її з-під спостереження відповідачем у відповідності до Інструкції з користування сигналізацією.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що розрахунок вартості послуг здійснюється на підставі визначених сторонами у протоколі погодження цін (Додаток 4 до Договору). Вартість послуг визначається у розрахунку (додаток 2 до Договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата послуг охорони здійснюється відповідачем щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування відповідачем грошових коштів у сумі місячної визначеної в Розрахунку вартості послуг на рахунок позивача.

Згідно пункту 3.5 договору до закінчення поточного місяця позивач надає відповідачеві два примірники акта приймання наданих послуг, який відповідач зобов’язаний протягом п’яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути позивачеві. У випадку наявності у відповідача заперечень щодо обсягу послуг, наданих позивачем у звітному місяці, відповідач зобов’язаний в той же строк у письмовій формі надати позивачеві свої обґрунтовані заперечення.

Судами встановлено, що на виконання договору протягом вересня-жовтня 2010 року позивачем надано послуги охорони майна на загальну суму 1292,69 грн., що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг № С8-0009161 за вересень 2010 року, № С8-0010277 за жовтень 2010 року, які позивачем згідно пункту 3.5 договору направлено на адресу відповідача для підписання. Однак, вказані акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг відповідачем не підписано. Борг не погашено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановив, що на виконання умов договору протягом вересня-жовтня 2010 року позивачем надано послуги охорони майна на загальну суму 1292,69грн., що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг № С8-0009161, № С8-0010277, які позивачем на підставі пункту 3.5 договору надіслано для підписання на адресу відповідача.

Вказані акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг відповідачем підписано не було, тому позивач повторно надіслав на адресу відповідача листа № 24/14-5889/Бр від 07.12.2010 року з доданими актами для підписання і повернення одного примірника підписаних актів позивачеві протягом 5 робочих днів.

Судами встановлено, що станом на 18.03.2011 року відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг не підписав, обґрунтованих заперечень щодо обсягу наданих послуг на адресу позивача не направляв, оплату наданих послуг охорони не здійснив. На спростування наведеного відповідачем не надано жодних доказів.

Відповідно до пункту 3.6 договору у разі неповернення відповідачем підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих позивачем у звітному місяці у п'ятиденний строк, послуги вважаються в цьому місяці наданими позивачем у повному обсязі й прийнятими відповідачем без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

За таких обставин, суди дійшли висновку про належне виконання позивачем договору та прийняття послуг відповідачем без зауважень.

Оплата послуг охорони здійснюється відповідачем на підставі пункту 3.2 договору щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги. Однак у встановлений договором строк відповідачем не здійснено оплати наданих послуг.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів суди встановили, що взяті на себе зобов’язання по договору останній виконав належним чином - надав відповідачеві послуги охорони майна за умовами договору, а відповідач у встановлений договором строк не оплатив цих послуг й жодних заперечень та доказів на спростування викладених позивачем у позовній заяві обставин суду не надав.

Виходячи із приписів статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 527, 530, 599, 629 Цивільного кодексу України суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведено.

Щодо стягнення заявленої позивачем на підставі пункту 6.2.1 договору пені суди встановили наступне.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

За кожен день прострочення оплати за договором відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (пункт 6.2.1 договору).

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати наданих послуг, суди дійшли вірного висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 76,85 грн. також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року у справі №7/58 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алегард" залишити без задоволення.