Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.09.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" за загальною процедурою, встановленою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.09.2010 провадження у справі припинено на підставі п.1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.09.2010 скасовано, справо передано на розгляд до господарського суду Рівненської області.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.05.2011 зобов'язано ініціюючих кредиторів подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.06.2011 (суддя Миханюк М.В.) повернуто без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" про грошові вимоги до Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" на суму 1 423 305,01 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 (колегія суддів у складі: Демидюк О.О. –головуючий, Тимошенко О.М., Грязнов В.В.) ухвалу господарського суду рівненської області від 29.06.2011 скасовано, прийнято нову ухвалу, якою "В заяві Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" про визнання кредитором у справі № 8/28 з грошовими вимогами до Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" на суму 1 423 305,01 грн. відмовлено".

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" просить ухвалу господарського суду рівненської області від 29.06.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон).

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Виходячи зі змісту ст. 14 кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов’язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

В процедурі банкрутства при розгляді заяви за грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів.

Тому при розгляді кредиторських вимог суд може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість божника, визнати або відхилити грошові вимоги.

Відповідно до ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом (2343-12) .

Виходячи з аналізу положень статті 1 Закону, до складу грошових зобов’язань не включаються речово-правові вимоги з повернення індивідуально-визначеного майна або майна визначеного родовими ознаками, оскільки кредитор в цьому випадку має речово-правову вимогу, а не вимогу грошового характеру. У випадку відсутності майна, що повинно бути повернене, такий кредитор може перевести ці вимоги до грошових зобов'язань та звернутися з заявою про визнання грошових вимог і включення їх до реєстру вимог кредиторів

Разом з тим, в ч.1 ст.14 Закону закріплено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 05.05.2011 зобов'язаного ініціюючого кредитора у десятиденний строк з дня винесення даної ухвали подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство".

Оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 20.05.2011 № 90. Таким чином, останній день звернення з кредиторськими вимогами до боржника –20.06.2011.

21.06.2011 (що підтверджується відбитком штампу поштового зв'язку) ТОВ сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" звернулося до суду із заявою, в якій просить визнати його кредиторські вимоги до боржника в розмірі 1 423 305,01 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Матеріалами справи підтверджується, що вимоги ґрунтуються договором про відповідальне зберігання зерна від 03.10.2007 № 51, відповідно до якого боржник прийняв на зберігання зерно ячменю 3-го класу у кількості 1737,143 тонни, та зобов'язується повернути зерно в строки і на умовах, передбачених цим договором - на першу вимогу поклажодавця протягом не більше 2-х днів отримання відповідного клопотання (п. 3. 1.7 договору).

Кредитор, починаючи з 04.07.2008 неодноразово звернувся до боржника з вимогою про відвантаження зерна. Оскільки боржник відвантажив лише частину зерна, ТОВ звернулося із заявою про визнання кредиторським вимог, які становлять 1 423 305,01 грн. збитків за втрату ячменя.

Місцевий господарський суд, повертаючи заяву ТОВ сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" без розгляду, виходив з того, що заяву подано після закінчення строку, встановлено для її подання, в той час як вимоги кредитора виникли до порушення справи про банкрутство, тобто є конкурсними.

Апеляційний господарський суд, погодившись з висновком суду першої інстанції про пропущення строку, встановленого ст. 14 Закону, вказав про неправильне застосування норм процесуального права, скасував ухвалу суду першої інстанції та прийняв нову, якою в заяві ТОВ сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" про визнання кредитором ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" відмовлено.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки правові наслідки пропуску цього строку встановлені ч. 2 ст. 14 Закону.

Згідно з вказаною нормою вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, незалежно від причини пропуску цього строку, останній не поновлюється.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дослідивши відповідно до наданих кредитором доказів в обґрунтування своїх грошових вимог, що вимоги кредитора виникли до порушення справи про банкрутство, а також встановивши, що із заявою з своїми вимогами до суду кредитор звернувся з пропуском 30-денного строку, встановленого ст. 14 Закону, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні заяви ТОВ сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" про визнання кредитором на суму 1 423 305,01 грн.

Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, оскільки скаржнику слід розмежовувати поняття "виникнення грошового зобов'язання" та "строк виконання грошового зобов'язання", який не настав, які мають різну правову природу. Для з'ясування статусу кредитора у справі про банкрутство має значення саме момент виникнення грошового зобов'язання боржника перед кредитором, зокрема, момент укладення правочину.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті господарськими судами постанова та ухвала відповідають нормам чинного законодавства та підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 та ухвалу господарського сулу Рівненського області від 29.06.2011 у справі № 8/28 залишити без змін.