Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верона" про звернення стягнення на предмет іпотеки вартістю 1 510 959, 00 грн. шляхом набуття права власності на нього.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.03.2011 р. (суддя Азарова З.П.) позов задоволено. Звернуто стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Верона" на майно оціночною вартістю 1 510 959, 00 грн., яке є предметом іпотечного договору від 17.07.2008 р. та знаходиться за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Леніна, буд. 11 –нежиле приміщення зі всіма об’єктами функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 225,10 кв.м. шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк". Вирішено питання стосовно судових витрат.

Зазначене рішення позивачем та відповідачем було оскаржене в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого –Волкова Р.Г., суддів Новікової Р.Г., Калантай М.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верона" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено. Рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011 р. у даній справі змінено в частині 2 резолютивної частини рішення "оціночною вартістю 1 510 959 грн. 00 коп." на "оціночною вартістю 812 092 грн. 00 коп. згідно звіту експертної оцінки". В іншій частині рішення від 31.03.2011 р. залишено без змін. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на проведення експертно-грошової оцінки предмету іпотеки в розмірі 800, 00 грн.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Верона" просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заперечує проти доводів скаржника та зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано ст. 37 Закону України "Про іпотеку" стосовно визначення оціночної вартості предмета іпотеки при набутті іпотекодержателем права власності на нього. Інші доводи касаційної скарги вважає такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених у справі обставин та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

17.07.2008р. між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (на даний час - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк") та ОСОБА_1 (позичальником) був укладений договір невідновлюваної кредитної лінії № 419ЗН/08-9 SME, згідно з яким банк зобов’язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 220 850, 00 доларів США, що складає еквівалент 1 069 090, 68 грн. зі сплатою 16% відсотків за користування кредитом та строком повернення кредиту згідно з графіком погашення (додаток № 1). Відповідно до п. 1.2 договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником –16.07.2018 р.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.11.2008 р. до кредитного договору була збільшена відсоткова ставка за користування кредитом до 18% річних, а додатковим договором № 3 від 30.07.2009 р. збільшений розмір кредиту до 224 234, 64 доларів США.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 17.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верона" було укладено іпотечний договір від 17.07.2008 р., відповідно до якого товариство передало в іпотеку банку нежиле приміщення зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 225, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Леніна, буд. 11.

Оціночна вартість предмета іпотеки на момент укладення іпотечного договору склала 1 510 959, 00 грн. (п. 2.3. договору).

Пунктом 4.1.5 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов’язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане, а пунктом 4.1.6 договору передбачено, що у разі порушення позичальником зобов’язання за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов’язань за цим договором, а також інших обов’язків іпотекодавця/позичальника, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання, а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 7.2 договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі:

- рішення суду;

- виконавчого напису нотаріуса;

- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору;

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору.

Банк надав кредит у сумі 220 850, 00 доларів США, а позичальник свої зобов’язання щодо сплати відсотків та виконання графіку погашення кредиту належним чином не виконував, тому за ним виникла заборгованість за кредитом та відсотками.

Відповідно до п. 2.7.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній частині у випадку невиконання позичальником/майновим поручителем та/або поручителем своїх боргових та інших зобов’язань за договором та/або умов іпотечного договору. При цьому виконання боргових зобов’язань повинно бути проведено позичальником та/або поручителем протягом семи робочих днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги.

31.03.2010 р. банком на адресу позичальника було надіслано лист-вимогу № 27-2555 про дострокове погашення заборгованості в сумі 1 965 720, 69 грн. Вимога була отримана позичальником 07.04.2010 р., однак залишилась без задоволення.

16.12.2010 р. банк звернувся з вимогою № 32/3-13389 до майнового поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Верона" про дострокове виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1, яка також залишена без задоволення, що стало приводом для звернення позивача з позовом у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки одним із передбачених договором способом, а саме шляхом набуття банком права власності на нього.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що в процесі розгляду справи доведено факт неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим відповідно до умов кредитного та іпотечного договорів банк набув права вимагати дострокового виконання таких зобов'язань. Враховуючи наявність у іпотечному договорі застереження щодо можливості набуття банком права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, на підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку", суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. При цьому судом з посиланням на ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" було відхилене клопотання позивача про проведення судової експертизи на предмет оцінки іпотечного майна і прийнято рішення про набуття позивачем права власності на предмет іпотеки за вказаною в договорі оціночною вартістю 1 510 959, 00 грн.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду в частині набуття позивачем права власності на предмет іпотеки за оціночною вартістю 1 510 959, 00 грн. і прийнявши як додатково поданий доказ виконаний на замовлення банку звіт про оцінку майна, з посиланням на ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" дійшов висновку, що позивач має набувати право власності на предмет іпотеки за оціночною вартістю 812 092, 00 грн. згідно зі звітом експертної оцінки.

В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Верона" зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно встановлено обставини справи, а саме наявність та розмір кредитної заборгованості ОСОБА_1; апеляційним господарським судом було необґрунтовано прийнято виконану на замовлення позивача оцінку предмета іпотеки; безпідставно стягнуто з товариства витрати на проведення такої оцінки.

Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. ст. 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека –вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності (ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").

Враховуючи наявність в іпотечному договорі застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про оціночну вартість предмета іпотеки апеляційний господарський суд правомірно виходив з оцінки предмета іпотеки на момент набуття права власності іпотекодержателем, оскільки це прямо передбачено ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Доводи касаційної скарги висновків вищезазначених судів не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що апеляційним господарським судом дано вірну юридичну оцінку встановленим у справі обставинам та правильно застосовано норми матеріального права. Порушень норм процесуального права при розгляді даної справи не встановлено.