Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на рішення господарського суду Полтавської області від 12.07.2011р. та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р.

у справі № 18/1361/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору оренди,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 –довіреність у справі,

від відповідача: ОСОБА_3 –довіреність у справі,

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 і просило суд розірвати укладений між сторонами договір оренди №710/14-202 від 26.10.2007р.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 652 ЦК України та фактично обґрунтовані неможливістю у подальшому використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням, оскільки правлінням ПАТ "Укрсоцбанк" прийнято рішення про закриття Автозаводського відділення №711 банку, яке знаходиться в орендованому приміщенні.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що неможливість використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням не є істотною зміною обставин у розумінні ст. 652 ЦК України, що свідчить про відсутність підстав для розірвання у судовому порядку договору оренди.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.07.2011р. (суддя Ківшик О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р. (головуючий, суддя Шепітько І.І., судді Терещенко О.І., Бондаренко В.П.), у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позивачем наявності одночасно чотирьох умов, визначених ст. 652 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що між сторонами укладено договір оренди №710/14-202 від 26.10.2007р. за умовами якого, відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 69,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення Жовтневого (надалі перейменованого в Автозаводське) відділення №711 Полтавської області філії АКБ "Укрсоцбанк".

У пункті 8.1. договору сторони домовились про те, що договір укладено строком на 60 місяців.

На виконання договору відповідач передав, а позивач прийняв предмет оренди за актом прийому-передачі від 26.10.2007р.

Листами від 14.03.2011р. та від 28.02.2011р. (а.с.10-11) позивач звернувся до відповідача з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди на підставі ч.2 ст. 652 ЦК України у зв'язку з істотною зміною обставин. Відповідачем позицію не прийнято.

Отже, предметом спору між сторонами є дострокове розірвання договору оренди на підставі ст. 652 ЦК України.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можлива за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 ЦК України, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору на підставі ст. 652 ЦК України, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в не усуненні причин, які призвели до зміни обставин, відсутня.

Як на обставини, які істотно змінилися, позивач посилається на те, що у зв'язку з світовою фінансовою кризою правлінням ПАТ "Укрсоцбанк" прийнято рішення про закриття Автозаводського відділення №711 банку.

Між тим, відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на цю особу тягара несприятливих наслідків такої діяльності. Тому, укладаючи договір оренди, позивач діяв на власний ризик, та не міг не врахувати настання негативних наслідків у випадку настання світової фінансової кризи, яка може призвести до збитковості відділення банку.

Економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, її не може бути самостійно віднесено до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались.

Таким чином, позивачем не доведено, що обставини, які за його переконанням є підставою для розірвання договору оренди, містять ознаки "істотності", як того вимагає ст. 652 ЦК України. При цьому, за змістом даної статті, однією із необхідних умов є те, що виконання договору після зміни обставин, які є істотними, порушило б співвідношення майнових інтересів обох сторін. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено можливе порушення його інтересів виконанням договору, водночас таке порушення інтересів має місце для відповідача у разі його дострокового розірвання.

Окрім того, пунктом 10.1 договору оренди сторони встановили, що підставою для розірвання договору на вимогу позивача є невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного передання об'єкту оренди.

Стаття 784 ЦК України надає право наймачу вимагати розірвання договору найму, у випадках: якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Як встановлено судами, наявність підстав для розірвання договору, визначених умовами договору та названою нормою, позивачем не доведено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо відсутності та недоведеності обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору оренди орендарем, зокрема, обґрунтування істотності змін обставин, що зумовлюють необхідність розірвання договору оренди, й ухвалили судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р. у справі №18/1361/11 –без змін.