Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року

у справі № 4/271-6/83

господарського суду міста Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301"

до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

про визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна –нежитлової нерухомості від 30 квітня 2009 року

представників сторін

позивача Шепетько В.О., Зозуля Т.М.

відповідача Паперник С.В., Колток О.І.

Відкрите акціонерне товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки МG 1/30/07 (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 27 листопада 2007 року зі змінами від 03 грудня 2007 року; договором іпотеки МG-2/30/07 (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 03 грудня 2007 року зі змінами від 03 грудня 2007 року; договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30 квітня 2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20 липня 2010 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2010 року у справі № 4/271 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01 лютого 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 20 липня 2010 року скасовано. Прийнято нове рішення. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки MG 1/30/07 нерухомого майна-нежитлової нерухомості від 27 листопада 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк". Визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки № MG 2/30/07 нерухомого майна –нежитлової нерухомості від 03 грудня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк". В частині визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна –нежитлової нерухомості від 30 квітня 2009 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" справу № 4/271 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12 травня 2011 року (суддя Ковтун С.А.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року (судді Баранець О.М., Рєпіна Л.О., Тищенко О.В.) у справі № 4/271-6/83 позов задоволено повністю. Визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30 квітня 2009 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та публічним акціонерним товариством "Універсал Банк".

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12 травня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при винесенні постанови неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 листопада 2007 року між публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (банком) та товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" (позичальником) було укладено кредитний договір № 30/07, відповідно до умов якого банк зобов’язувався надавати позичальнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 4000000,00 грн. під не більше 14% річних та граничним строком повернення не пізніше 11 жовтня 2010 року шляхом видачі траншів на підставі окремих додаткових угод (далі - кредитний договір). Кредитним договором передбачено, що умови і порядок надання, сума, строк та інші умови щодо кожної кредитної послуги визначатимуться у відповідній додатковій угоді до кредитного договору, а також додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору фінансування.

Так 30 квітня 2009 року в забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" перед банком між відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" (іпотекодавцем) та публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (банком) було укладено договір іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості), зареєстрований в реєстрі за № 1409.

Іпотечним договором передбачено, що основний договір –це кредитний договір № 30/07 від 14 листопада 2007 року, укладений між іпотекодержателем та боржником з усіма додатковими угодами до нього, які укладені або можуть бути укладенні в майбутньому, в забезпечення виконання зобов'язань за якими укладається цей договір.

Згідно з п. 1.3 іпотечного договору іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами основного договору, що обумовлюють основне зобов'язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим Договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов'язань у більшу, або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання.

На момент укладання іпотечного договору основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було визначено додатковими угодами № 8 від 15 грудня 2008 року, № 9 від 15 грудня 2008 року, № 10 від 15 грудня 2008 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року, на умовах встановлених цими додатковими угодами та додатковими угодами №№ 11-22 до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року.

Додатковими угодами № 23 від 30 вересня 2009 року, № 24 від 15 жовтня 2009 року, № 25 від 12 листопада 2009 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме - збільшено строки повернення отриманих траншів та розмір процентів за користування грошовими коштами. Законом України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 р. № 898-ІУ (898-15) визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (898-15) .

Іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Таким чином, іпотека є видом інституту поруки, у зв'язку з чим правовідносини за нею регулюються також параграфом 3 глави 49 ЦК України (435-15) .

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку").

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку", будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Таким чином, додатковими угодами № 23 від 30 вересня 2009 року, № 24 від 15 жовтня 2009 року, № 25 від 12 листопада 2009 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме - збільшено строки повернення отриманих траншів та розмір процентів за користування грошовими коштами, що потребувало внесення відповідних змін до договору іпотеки нерухомого майна від 30 квітня 2009 року.

Враховуючи те, що за іпотечним договором позивач зобов'язався відповідати в повному обсязі за виконання зобов'язань за кредитними договором, збільшився обсяг відповідальності позивача за іпотечним договором. Дане збільшення мало місце без згоди позивача.

Пункт 1.3 іпотечного договору тільки констатує, що сторони за договором ознайомлені з умовами кредитного договору, у тому числі щодо можливості зміни розміру зобов'язань, однак не містить згоди позивача щодо збільшення його зобов'язань як майнового поручителя за Кредитним договором без попереднього погодження з ним.

Суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про обґрунтованість позову та достатності підстав для визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30 квітня 2009 року.

Отже, під час вирішення спору, судом першої та апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,-

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року зі справи № 4/271-6/83 залишити без змін.