Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області (суддя Макаренко Т.В.) від 06.06.2011 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Шуба І.К., судді –Лотоцька Л.О., Лисенко О.М.) від 22.07.2011 року, у справі №12/167(15/60(16/85) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 32603,00 грн., державне мито в сумі 326,03 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 278,12 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 34, 43 ГПК України, ст.ст. 209, 215, 220, 793- 794 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач, СТОВ "Новий час", звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, ФГ "Урожай", збитків в сумі 36334,00 грн., пов’язаних з пошкодженням відповідачем майна, переданого за договором оренди. Позовні вимоги вмотивовані тим, що за період користування пташником-брудером, переданим позивачем відповідачу за договором оренди, останній допустив його погіршення порівняно з станом цього пташника-брудера на момент його передачі в оренду, що підтверджується відповідними актами, складеними за участі представників обох сторін. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст. 174, п.1 ст. 193, ст.ст. 225, 226, 285 ГК України, ст.ст. 22, 779 ЦК України.

Судами встановлено, що між сторонами укладений договір оренди пташника-брудера від 27.06.2004 року (надалі Договір оренди), за умовами якого орендодавець (позивач) передає в оренду пташник-брудер, а орендар (відповідач) зобов’язується його зберігати, проводити ремонт, кожен місяць вносити орендну плату в сумі 50 грн. в касу, а також кожен місяць розраховуватись за користування електроенергією згідно показників лічильника. Договір діє з моменту підписання до 1 вересня 2008 року. Договір оренди підписаний представниками сторін та посвідчений печатками підприємств (а.с.10 т.1); по акту прийому-передачі пташника-брудера від 27.06.2004 року голова СФГ "Златогір" Ганчур І.С. здав орендоване приміщення, а голова СФГ "Урожай" Берлов С.О. прийняв це приміщення, огорожу, прибудову. В акті зазначений стан об’єкта, який має певні недоліки. Акт підписаний представниками сторін та членом ревізійної комісії СТОВ "Новий час" Мирошниченко І.А.; позивачем 22.08.2008 року, тобто до закінчення дії договору оренди, в присутності орендаря було складено акт передачі орендованого приміщення пташника-брудера, в якому зазначені недоліки об’єкта оренди, але з цим не погодився представник відповідача (а.с.13-14 т.1).

За висновком суду апеляційної інстанції, оскільки укладений 27.06.2004 року сторонами Договір оренди ними виконувався, що не дає підстав вважати цей договір неукладеним, то цим спростовуються доводи відповідача щодо відсутності у останнього обов’язку по відшкодуванню вартості ремонту об’єкту, яким він користувався.

Місцевий господарський суд виходив із того, що відсутність нотаріального посвідчення договору оренди від 27.06.2004 року не встановлює його нікчемність, а лише могло свідчити про те, що такий договір не був укладений сторонами спору; проте дії сторін свідчать про виконання вказаного договору сторонами, що виключає його визнання неукладеним.

Погодитись з висновками судів не можна з огляду на таке.

Відповідно ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 794 ЦК України в редакції на момент вчинення правочину).

Згідно ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним .

Приписами частини 2 ст. 215 ЦК України унормовано, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається .

Оскільки судами встановлено, що договір оренди нотаріально не посвідчений, цей договір є нікчемним в силу закону і визнання його недійсним в судовому порядку не вимагається.

У випадках встановлених законом нотаріально не посвідчений правочин може бути визнаний в судовому порядку дійсним (ч.2 ст. 220 ЦК України), проте судами не встановлено факту визнання Договору оренди дійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Враховуючи, що позовні вимоги про відшкодування збитків ґрунтуються на неналежному виконання відповідачем умов недійсного Договору оренди, зокрема на невиконанні зобов’язань зберігати прийняте в оренду майно, ремонтувати його та відшкодувати збитки, пов’язані з неналежним виконанням умов договору в розмірі фактичних і документально підтверджених витрат, в їх задоволенні має бути відмовлено.

За наведених обставин ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.2 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Урожай" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2011 року у справі № 12/167(15/60(16/85) задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2011 року та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.06.2011 року у справі № 12/167(15/60(16/85) –скасувати.

В позові відмовити.