Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

У липні 2010 року позивач –Приватне підприємство "Юридична агенція "Магістр" (надалі –ПП "Юридична агенція "Магістр") звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Хмельницької філії Приватбанку (надалі –ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Хмельницької філії Приватбанку, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 157734,60 грн., яка складається з: 130269,30 грн. заборгованість по орендній платі, 12341,76 грн. інфляційні втрати, 3200,46 грн. 3% річних, 11 923,08 грн. пені, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору оренди приміщення № 1 від 21.11.2008, укладеного між відповідачем та ОСОБА_2. (Первісний кредитор), право вимоги по якому перейшло від Первісного кредитора до позивача (Нового кредитора) на підставі Договору про заміну кредитора у зобов’язанні від 22.12.2009 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.10.2010 № 22).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 у справі № 13/315-10 (суддя Первушин Ю.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 (колегія суддів: Бахмат Р.М. –головуючий, судді –Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.), позовні вимоги ПП "Юридична агенція "Магістр" задоволено частково; стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ПП "Юридична агенція "Магістр" 130 269,30 грн. заборгованості по орендній платі, 12 341,76 грн. інфляційні, 3 200,46 грн. 3% річних, 2 313,07 грн. пені, 4 500,00 грн. оплату послуг адвоката, 1 481,24 грн. державного мита та 221,62 грн. витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення пені у сумі 9 610,01 грн. відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач –ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Юридична агенція "Магістр" у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 514 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст. ст. 43, 47, 22, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням чого, суди не надали належної правової оцінки правовідносинам сторін та прийняли рішення, які не ґрунтується на повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 21.11.2008 між ОСОБА_2 (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариство комерційний банк "ПриватБанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк") (Орендар) укладений договір оренди приміщення №1, згідно якого Орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування (оренду) приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 151,3 кв. м, що належить Орендодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2004, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 Старокостянтинівського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 3180 (п. 1.1. Договору). Орендна плата підлягає сплаті до 10 числа місця, наступного за розрахунковим, із розрахунку 70,00 грн., без ПДВ, за 1 кв.м, що становить 10591,00 грн. без ПДВ (п.2.2. Договору).

Передача та повернення орендованого майна здійснюється за актом здачі-приймання (п.5.1 Договору), з урахуванням цього, між сторонами 21.11.2008 підписаний Акт здачі-приймання приміщення до Договору №1 оренди, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування приміщення загальною площею 151,3 кв. м, для розміщення підрозділу банку, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно пункту 5.2 Договору, приміщення та інше майно вважається фактично переданим Орендодавцеві/Орендареві з моменту підписання акту здачі-приймання. У момент підписання цього акта Орендар/Орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення.

Договір оренди діє з моменту підписання, а саме: з 21.11.2008 до 21.11.2011 (п. 7.1. Договору).

22.12.2009 між Приватним підприємством "Юридична агенція Магістр" (Новий кредитор) та ОСОБА_2 (Первісний кредитор) укладений Договір про заміну кредитора у зобов’язанні (надалі –Договір-2), згідно умов якого Первісний кредитор передає Новому кредитору всі права та вимоги з приводу стягнення з Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості по орендній платі згідно Договору №1 оренди приміщення від 21.11.2008, а Новий кредитор приймає усі ці права та вимоги; Новий кредитор займає місце Первісного кредитора у Договорі №1 оренди приміщення від 21.11.2008 (п.п. 1, 2, 3 Договору-2).

З огляду того, що Орендарем (відповідачем) належним чином не виконувались умови Договору оренди та не сплачувалась орендна плата, позивачем на адресу відповідача направлено лист за № 07 від 22.04.2010 з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі у розмірі 130269,30 грн., а також пеню, інфляційні та 3 % річних. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не надано належних доказів сплати орендної плати за період з 10.12.2008 по 15.04.2010, вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 130269,30 грн., з урахуванням приписів ст. ст. 525, 256, 530, 610- 612, 629, 759, 762, 512, 514 Цивільного кодексу України, частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України, є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, місцевим господарським судом відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, перевірено нарахування інфляційних за період з грудня 2008 року по квітень 2010 року та 3 % річних за період з 10.12.2008 по 01.04.2010 та встановлено, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, розрахованими відповідно до вимог законодавства, а тому задоволено до стягнення у повному обсязі у сумі 12341,76 грн. інфляційних та 3200,46 грн. 3% річних.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу, частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пункту 6.3 Договору оренди, місцевим господарським судом здійснено перевірку нарахування пені за період з 15.04.2009 по 15.04.2010 у розмірі 11923,08 грн. та зауважено, що позивачем при розрахунку пені допущено помилку, а тому задоволено до стягнення пеня у розмірі 2313,07 грн., в частині стягнення пені у розмірі 9610,01 грн. –відмовлено.

З урахуванням приписів ст. 44 ГПК України, судом задоволено до стягнення витрати пов’язані з оплатою послуг адвоката у сумі 4500,00 грн., оскільки ці витрати підтверджені належними фінансовими документами.

При цьому місцевим господарським судом, відхилено посилання відповідача на недійсність договору оренди, у зв’язку з тим, що особа, яка вчиняла правочин від імені відповідача, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, з урахуванням того, що прийняття орендованого приміщення шляхом підписання Акту здачі-приймання приміщення до Договору №1 оренди від 21.11.2008 свідчить про подальше схвалення правочину, що відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України робить дійсним правочин з моменту його укладення. Крім того, судом зауважено, що Договір оренди є дійсним, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства щодо форми та змісту.

Апеляційний господарський суд погодився з такими висновками місцевого суду залишаючи рішення без змін з тих же підстав.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з огляду на наступне.

Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім доказам у справі.

Відповідно до частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених частиною першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Абзац 2 частини 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин, який вчинила юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначає відповідач у касаційній скарзі Договір № 1 оренди приміщення від 21.11.2008 від імені ЗАТ КБ "ПриватБанк" підписаний директором Хмельницької філії ПриваБанку Браніцьким Ю.О., який діяв на підставі Статуту, Положення про філію та довіреності від 07.05.2004 посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4., за реєстровим № 1814. При цьому зазначена довіреність видана строком на три роки і діє до 07.05.2007.

Відповідно до Положення про Хмельницьку філію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", зокрема, в п. 5.1. Розділу 5 Органи управління, встановлено, що загальне керівництво і контроль за діяльністю Філії здійснює Правління Банку в межах повноважень, що передбачені Статутом Банку; керівництво поточною діяльністю Філії, згідно з відповідно оформленою довіреністю Банку, здійснює директор, який очолює Філію і несе особисту відповідальність за виконання покладених на нього завдань та функцій.

Згідно пункту 1 частини 1 ст. 248 Цивільного кодексу представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.

Посилання суду на ст. 241 Цивільного кодексу України щодо наступного схвалення правочину, у зв’язку з підписання директором Філії Браніцким Ю.О. Акту здачі-приймання приміщення до Договору оренди від 21.11.2008, на підставі довіреності № 4178 від 16.05.2007, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 4366, є безпідставним, з огляду того, що в матеріалах справи відсутня зазначена довіреність. Будь-яких інших доказів наступного схвалення відповідачем Договору №1 оренди приміщення від 21.11.2008 позивачем суду не надано.

Крім цього, судами не взято до уваги, що строк дії договору оренди встановлений з 21.11.2008 по 21.10.2011, тобто строком на три роки.

Вимоги до форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди встановлені в ст. 793 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 793 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 794 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 210 Цивільного кодексу України правочин, що підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Разом з тим, судами не надано належної правової оцінки Договору №1 оренди приміщення від 21.11.2008 з урахування вищенаведених законодавчих положень.

Також, судами не розглянуто у судовому процесі обставини справи щодо відчуження ОСОБА_2 об’єкту оренди фізичним особам ОСОБА_6 та ОСОБА_7. на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2009, з урахуванням приписів частини 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця. Аналогічні положення містяться в пункті 7.10 Договору оренди № 1 від 21.11.2008.

Частиною 1 ст. 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Враховуючи вищевикладене, судами також не надано належної юридичної оцінки Договору про зміну кредитора у зобов’язанні від 22.12.2009 щодо дійсності правочину, з урахуванням приписів ст. ст. 512, 513 Цивільного кодексу України, оскільки передання своїх прав іншій особі належить лише кредитору; а правочин щодо зміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у тій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається.

За таких обставин, не виключається наявність підстав вважати, що укладений між ОСОБА_2. та ЗАТ КБ "ПриватБанк" Договір оренди № 1 від 21.11.2008, а також укладений між ОСОБА_2. та ПП "Юридична агенція "Магістр" Договір про зміну кредитора у зобов’язанні від 22.12.2009 не породжують юридичних наслідків щодо спірних орендних правовідносин.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України, приймаючи рішення та постанову не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин справи, не дослідили, не встановили та не надали юридичну оцінку всім обставинам справи, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з’ясування дійсних прав і обов’язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що за приписами ст. 43, пункту першого частини 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд оцінює докази з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а тому зобов’язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договору він має право визнати цей договір недійсним.

У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 у справі № 13/315-10 скасувати, а справу № 13/315-10 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.