У травні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Трейд Сервіс Плюс" (далі за текстом –ТзОВ "Бест Трейд Сервіс Плюс") звернулось до Господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом –ФОП ОСОБА_1) про зобов'язання відповідача повернути обладнання для приготування гарячих напоїв у кількості 7 одиниць за Договором суборенди обладнання від 01.03.2009 року та стягнення боргу за оренду цього обладнання з урахуванням пені, штрафу 20% та 3% річних у сумі 36 879 грн. 93 коп. В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов Договору суборенди обладнання для приготування гарячих напоїв у кількості 7 одиниць, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 30 099 грн. 00 коп., на яку нараховано пеню, 3% річних та штраф у розмірі 20%. Крім того, в обґрунтування вимоги про повернення майна позивач вказує на розірвання Договору суборенди шляхом направлення відповідного повідомлення, яке також містило вимогу про повернення отриманого згідно Договору обладнання.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги щодо розміру заявлених до стягнення сум, остаточно просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 25 600 грн. 00 коп., пеню у сумі 497 грн. 97 коп., 3% річних у сумі 149 грн. 39 коп., штраф у сумі 5 120 грн. 00 коп., а всього –31 367 грн. 36 коп.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 19.07.2010 року у справі № 5020-9/078 (суддя –Рибіна С.А.) позов задоволено частково; присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Бест Трейд Сервіс Плюс" основний борг у сумі 25 600 грн. 00 коп., пеню у сумі 497 грн. 97 коп., 3% річних у сумі 149 грн. 39 коп., штраф у сумі 5 120 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 313 грн. 67 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.; в іншій частині позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що вимоги про стягнення основної заборгованості, пені, штрафу та 3% річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами, а відтак підлягають до задоволення. Відмовляючи у задоволенні вимог про повернення майна, господарський суд першої інстанції, з посиланням на положення ст. ст. 188, 291 ГК України, дійшов висновку, що Договір не є розірваним.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року у справі № 5020-9/078 (головуючий суддя –Голик В.С., Гоголь Ю.М., Черткова І.В.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Севастополя від 19.07.2010 року –без змін. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права і встановлені у ньому фактичні обставини відповідають матеріалам справи.

Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року, ФОП ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить вказану постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції. Касаційну скаргу обґрунтовано посиланням на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема, скаржник вважає, що господарський суд проігнорувавши подане клопотання про призначення судової експертизи для перевірки належності підпису у Договорі суборенди та Акті приймання-передачі майна, прийняв у якості належного доказу Договір, який у розумінні ч. 2 ст. 207 ЦК України, не може вважатися укладеним. Крім того, відповідач вказує, що оскаржувана постанова була прийнята апеляційним господарським судом без участі відповідача та його представника, яких не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2011 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник відповідача вимоги касаційної скарги підтримала за викладених у ній підстав, просила постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Позивач уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направив, хоча про дати, час та місце розгляду касаційної скарги був повідомлений належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників позивача.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України,).

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

01.03.2009 року ТзОВ "Бест Трейд Сервіс Плюс" та ФОП ОСОБА_1. уклали Договір суборенди (далі за текстом –Договір суборенди), за умов п. п. 1.1., 1.3. якого ТзОВ "Бест Трейд Сервіс Плюс" (за Договором суборенди –орендодавець) зобов'язався передати ФОП ОСОБА_1 (за Договором суборенди –суборендар) в строкове платне користування обладнання (предмет оренди), найменування, модель, серійний номер, рік випуску, ціна одиниці, кількість та загальна вартість якого вказані у Специфікації (Додаток № 1 до Договору суборенди) (том 1, арк. справи 9-14). Загальна договірна вартість предмету оренди складає 276000 грн. 00 коп. (том 1, арк. справи 16). Передача предмета оренди суборендарю та його повернення орендодавцю оформлюється актом прийому - передачі (п.4.1. Договору суборенди).

Умовами п. 3.1. Договору суборенди встановлено нарахування орендних платежів до першого числа кожного місяця за користування предметом оренди в попередньому місяці. За користування предметом оренди суборендар щомісячно до п'ятого числа місяця включно, наступного за місяцем експлуатації предмета оренди, сплачує орендодавцю орендні платежі у розмірі 4350 грн. 00 коп.

Пунктом 7.3. Договору суборенди передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів суборендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період наявності заборгованості, за кожен день прострочення, починаючи від дня наступного за днем кінцевого строку оплати, а також штраф в розмірі 20% від суми заборгованості. Період нарахування неустойки (пені, штрафу) за невиконання, неналежне виконання зобов'язань не повинен перевищувати 1 календарний рік від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано (п. 7.4. Договору суборенди).

Відповідно до п. 7.10. Договору суборенди, орендодавець має право достроково в односторонньому порядку припинити цей договір, якщо суборендар прострочив сплату орендної плати понад 20 календарних днів.

У разі припинення Договору суборенди, суборендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів сплатити орендодавцю всі належні до сплати платежі та повернути обладнання (пункт 7.11. Договору суборенди).

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що предмет оренди було передано відповідачу за Актом прийому - передачі від 01.03.2009 року (там 1, арк. справи 18).

Позивач зобов'язання щодо виконання умов Договору суборенди виконав у повному обсязі; відповідач, в свою чергу, з квітня 2009 року припинив належним чином сплачувати орендну плату за користування отриманим в суборенду обладнанням.

ТзОВ "Бест Трейд Сервіс Плюс" звернулось до ФОП ОСОБА_1 з листом (без номеру та дати), у якому повідомило про розірвання Договору суборенди та вимагало сплати боргу у розмірі 30099 грн. 00 коп. і повернення обладнання (том 1, арк. справи 19).

Проте, відповідач позивачеві предмет оренди не повернув, суму боргу не сплатив, що стало підставою для звернення ТзОВ "Бест Трейд Сервіс Плюс" до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі за Договором суборенди, пені, 3% річних і штрафу та повернення майна.

Відповідно до п. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму (п. п. 1, 2 ст. 762 ЦК України).

За визначенням п. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, положення яких кореспондуються з нормами ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, господарські суди попередніх інстанцій підставно дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості за Договором суборенди. Апеляційним господарським судом також встановлено, що Господарським судом міста Севастополя від 14.09.2010 року у справі № 5020-4/134 зобов'язано відповідача повернути позивачу предмет оренди.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено періоди прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендних платежів за Договором суборенди та розмір основної заборгованості, встановлено умови укладеного сторонами Договору суборенди щодо відповідальності сторін за прострочення виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів, доцільно застосовано положення ст. ст. 546, 549, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 230, 231 ГК України і Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , а відтак правомірно задоволено позовні вимоги цій частині.

Що стосується посилань касаційної скарги стосовно порушення процесуальних прав відповідача, зокрема, розгляд справи господарським судом апеляційної інстанції без його участі, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Севастополя від 19.07.2011 року, розгляд справи № 5020-9/078 призначено на 17.02.2011 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 року, з метою повного та всебічного розгляду справи та у зв'язку з відсутністю представника позивача, розгляд справи було відкладено на 10.03.2011 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року, з метою повного та всебічного розгляду справи, розгляд справи було відкладено до 07.04.2011 року. При цьому, зміст ухвали апеляційного господарського суду свідчить, що відповідач у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Апеляційне провадження зупинялось ухвалою апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року та було поновлено ухвалою від 24.05.2011 року з призначенням розгляду справи на 02.06.2011 року.

При цьому, ухвалу апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року направлено відповідачу вчасно, з дотриманням вимог ст. 87 ГПК України, про що свідчить відмітка на звороті процесуального документу.

У відповідності зі ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Подані відповідачем у справу матеріали свідчать, що позивач має представників ( П'янікін В.В., Бабенко А.С.), які, як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду справи апеляційним господарським судом мали повноваження на представництво інтересів відповідача. Проте, ні сам відповідач, ні його уповноважені представники не заявляли жодних клопотань щодо неможливості участі у судовому засіданні, не скористались правом на участь у судовому засіданні апеляційного господарського суду.

Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору і не скористався правом на участь у судовому засіданні, і відповідачем були надані пояснення по суті спору, господарський суд апеляційної інстанції правомірно розглянув справу за наявними в ній документами без участі відповідача або його уповноваженого представника.

Що стосується посилань касаційної скарги на ігнорування апеляційним господарським судом клопотання відповідача про призначення у справі експертизи, слід відзначити, що ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року було зупинено апеляційне провадження цій справі, у зв'язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи підпису відповідача у Договорі суборенди. Таким чином, враховуючи призначення експертизи, про яку клопотав відповідач, у межах іншої справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає призначення такої ж експертизи у цій справі недоцільним.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує не тільки про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу вимог ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Головуючий суддя	А.О. Заріцька
Судді:	В.Ю. Поліщук
	П.К. Міщенко