У провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа № 15/81 про банкрутство ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод".

Постановою арбітражного суду м. Києва від 01.10.1997 р. визнано боржника банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.04.2002 р. ухвалено здійснювати подальший розгляд справи із застосуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі –Закон про банкрутство) та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Татієнка В.А.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.03.2010 р. (суддя Пасько М.В.) припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Татієнка В.А., призначено ліквідатором арбітражного керуючого Ільницького С.В. та зобов'язано попереднього та нового ліквідаторів вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.03.2010 р. (суддя Пасько М.В.) продовжено строк ліквідаційної процедури на шість місяців до 02.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.09.2010 р. (суддя Пасько М.В.) продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора на шість місяців до 02.01.2011 р. та інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 р. (судді: Гарник Л.Л. –головуючий, Верховець А.А., Іваненко Я.Л.) ухвали від 24.03.2010 р., від 29.09.2010 р. залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими ухвалами та постановою, представник працівників ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить їх скасувати. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 17, 25 Закону про банкрутство, ст.ст. 4-1, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник, зокрема посилається на те, що арбітражний керуючий Ільницький С.В. має судимість, тому не може виконувати повноваження ліквідатора.

Ліквідатор Ільницький С.В. у письмових запереченнях на касаційну скаргу вказує на відсутність у гр. ОСОБА_1 повноважень на оскарження судових рішень у справі про банкрутство у якості представника працівників боржника. При цьому ліквідатор посилається на факт звільнення ним усіх працівників боржника, у тому числі і ОСОБА_1, згідно наказів від 09.08.2010 р. у зв'язку з банкрутством підприємства.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону про банкрутство ліквідатор банкрута призначається судом у порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Згідно ч. 2 ст. 2 та ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство правом надання суду кандидатур ліквідатора наділені комітет кредиторів та державний орган з питань банкрутства (коли справа про банкрутство порушена стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків), а право вибору кандидатури належить виключно суду.

Як вбачається, боржник у справі є державним підприємством.

Підставою для заміни ліквідатора у даній справі стало анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, виданої ліквідатору банкрута Татієнку В.А.

Призначаючи новим ліквідатором арбітражного керуючого Ільницького С.В., суд першої інстанції виходив з того, що його кандидатура запропонована Державним департаментом з питань банкрутства, а комітет кредиторів своїм правом надання кандидатури ліквідатора не скористався, не заявивши при цьому заперечень проти запропонованої кандидатури.

Отже, у даному випадку у встановленому Законом про банкрутство (2343-12) порядку суду була запропонована лише одна кандидатура ліквідатора –Ільницького С.В. і підстав для її відхилення судом встановлено не було.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно призначив ліквідатором арбітражного керуючого Ільницького С.В., кандидатура якого була запропонована державним органом з питань банкрутства.

Доводи касаційної скарги про наявність у арбітражного керуючого Ільницького С.В. судимості спростовуються довідками Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 р. та від 07.10.2011 р., залученими до матеріалів справи.

Крім того, як вбачається, представник працівників боржника ОСОБА_1 сама заявляла клопотання про припинення повноважень попереднього ліквідатора банкрута Татієнка В.А. з підстав неналежного виконання ним своїх обов'язків (а.с. 9-12, том 22).

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до норм ст. 16 та ч. 2 ст. 17 Закону про банкрутство представник працівників боржника не має повноважень щодо надання кандидатури ліквідатора ні комітету кредиторів, ні суду, а може лише брати участь у зборах кредиторів з правом дорадчого голосу.

Враховуючи призначення у справі нового ліквідатора та встановлення судами наявності у банкрута не реалізованого майна, що спричиняє неможливість завершення ліквідаційної процедури, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про продовження строку ліквідаційної процедури.

Однак, у той же час необхідно звернути увагу, що ліквідаційна процедура у даній справі замість максимально встановлених ст. 22 Закону про банкрутство 18 місяців триває вже 14 років і її подальше продовження може призвести до значних збитків учасників провадження у справі, а також держави. У зв'язку з чим слід вжити заходів щодо якнайшвидшого завершення ліквідаційної процедури.

Стосовно повноважень представника працівників боржника ОСОБА_1 на оскарження процесуальних документів у даній справі про банкрутство колегія суддів зазначає, що рішенням апеляційного суду м. Києва від 06.04.2011 р. у справі № 22-2690/553/11 працівників боржника, яких представляє ОСОБА_1, було поновлено на займаних посадах з 25.12.2009 р. Доказів звільнення працівників боржника у встановленому порядку після винесення зазначеного судового рішення ліквідатором не надано.

За таких обставин оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для їх зміни або скасування відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 16, 17, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу представника працівників ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвали господарського суду м. Києва від 24.03.2010 р., від 29.09.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 р. у справі № 15/81 залишити без змін.