Заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України про визнання недійсним та скасування розпорядження Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим № 354 від 22 квітня 2004 року "Про внесення змін до державного акта на право постійного користування землею Військовим радгоспом "Азовський", яким припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4807,8 га військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, та зобов’язання Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача –військового радгоспу "Азовський" зазначену земельну ділянку.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на порушення відповідачем при прийнятті оспорюваного розпорядження ст. 141 Земельного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 р. позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 р. скасовано в частині зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку площею 200,3504 га, розташовану на території Чистопільської сільської ради. У вказаній частині в позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Багерівська селищна рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

Військовому радгоспу "Азовський" за державним актом І-КМ № 004762 від 12 лютого 1997 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 8 477,96 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим № 354 від 22 квітня 2004 року "Про внесення змін до державного акту на право постійного користування землею Військовим радгоспом "Азовський" припинено право постійного користування земельними ділянками Військового радгоспу "Азовський" загальною площею 4807,8 га та передано землі в запас Багерівської селищної ради - 3607 га;, Чистопільської сільської ради - 783 га;, Октябрської сільської ради - 417,8 га.

Дійсність вказаного резпорядження є предметом спору у даній справі.

Задовольняючи заявлені вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно статуту ВР "Азовський", останній створено з метою виробництва сільськогосподарської продукції на планове забезпечення нею військових частин, установ і організацій Збройних Сил України.

Відтак, спірна земельна ділянка була надана ВР "Азовський" в постійне користування для забезпечення діяльності та потреб військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, шляхом виробництва сільськогосподарської продукції. Отже, надана згідно розпорядження № 354 земельна ділянка, враховуючи приписи ст. ст. 2, 70 Земельного Кодексу України (чинного на момент прийняття оспорюваного розпорядження), відноситься до земель оборони.

Судом встановлено, що в порушення п. 45 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", Міністерством оборони України рішення про відчуження, вилучення, відмову від земельної ділянки загальною площею 4807,8 га не приймалось.

Крім того, спірне розпорядження було прийнято на підставі заяви ВР "Азовський" про добровільну відмову від земельної ділянки, тоді як, в силу ст. ст. 92, 142 ЗК України (чинного на момент прийняття оспорюваного розпорядження), таке право у заявника –постійного користувача земельної ділянки, було відсутнє.

Разом з цим, 24.07.2007 р. Ленінською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 769 "Про внесення змін до розпорядження № 354 від 22.04.2004 р.", відповідно до якого підставою припинення права користування земельною ділянкою є не добровільна відмова від права користування, а систематична несплата земельного податку.

Між тим, згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) систематична несплата земельного податку може бути підставою припинення права користування земельною ділянкою лише у судовому порядку . Недодержання цього порядку є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про недійсність оспорюваного розпорядження є правомірним.

Крім того, враховуючи, що поновлення порушеного права позивачів, крім визнання оскаржуваного розпорядження недійсним, можливе шляхом повернення земельних ділянок державі в особі Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, судом першої інстанції обгрунтовано задоволено вимогу про зобов’язання Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача –Військового радгоспу "Азовський" зазначену земельну ділянку.

Натомість, висновок суду апеляційної інстанції про неможливість повернення земельної ділянки площею 200,3504 га, наданої в оренду Приватному підприємству "Грант", є необгрунтованим, оскільки дійсність договору оренди вказаної ділянки не є перешкодою для її повернення.

З урахуванням наведеного, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції, помилково скасував рішення суду першої інстанції, у зв’язку з чим постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 р. –залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

1. Касаційну скаргу Багерівської селищної ради залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 р. у справі № 5002-29/5080.2-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 р.