Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Київського апеляційного господарського суду

Відповідно до Розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 05.10.2011, у зв’язку з перебуванням судді-доповідача Плюшка І.А. у відпустці, розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий –Демидова А.М., судді - Волік І.М. (доповідач), Коваленко С.С.

У березні 2011 року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" (надалі –ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф") звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" (надалі –ТОВ АП "Максімус", відповідач), за участю третьої особи –Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (надалі –ПАТ "Промінвестбанк"), про стягнення кредитної заборгованості у сумі 3 085 358,52 грн. по кредитному договору № 15-93/17-8978/06 від 24.10.2006 (з наступними змінами), на підставі договору відступлення права вимоги № 20-0533/2-1 від 30.03.2010, укладеного між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф".

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2011 у справі № 3/76 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 (колегія суддів: Рудченко С.Г. –головуючий, судді –Поляк О.І., Кропивна Л.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Автотранспортне підприємство "Максімус" на користь ТОВ "Компанія з управління актами "ІЗІ Лайф" 2 515 000,00 грн. основного боргу за кредитом, 566 758,52 грн. відсотки за користування кредитом, 3 600,00 грн. комерційної винагороди, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач –ТОВ "Автотранспортне підприємство "Максімус" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1077, 1079 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. ст. 43, 47, 22, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням чого, суди не надали належної правової оцінки правовідносинам сторін та прийняли рішення, які не ґрунтується на повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Крім цього, скаржника зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконним у зв’язку з порушенням процесуальних норм, зокрема ст. ст. 43, 22 ГПК України щодо розгляду справи за відсутності сторони повідомленої належним чином про час та місце розгляду справи, що є підставою для скасування рішення у будь-якому випадку, відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 11110 ГПК України (1798-12) .

Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Третя особа не скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 11110 ГПК України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанов апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

В силу ст. ст. 42, 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог, передбачених статтею 64 ГПК України, якою визначено порядок надіслання учасникам процесу ухвали суду про порушення провадження у справі та зміст цієї ухвали.

Згідно з пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

В матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції –ухвали про призначення та ухвал про відкладення розгляду справи –відсутні

Як вбачається з оскаржуваних судових актів відповідач участі у розгляді справи не приймав, як у суді першої, так і апеляційної інстанції, своїх заперечень на позов і доказів у справі не надавав, а в матеріалах справи відсутні докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи, що є порушенням ст. ст. 64, 65 ГПК України.

Відповідно до ст. 47 ГПК України судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на те, що у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що вказані порушення зашкодили учаснику судового процесу реалізувати його процесуальні права щодо подання доказів, брати участь у дослідженні доказів, давати суду письмові та усні поясненні тощо, що є перешкодою для правильного вирішення спору по суті та призвели до прийняття незаконного рішення.

Враховуючи, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що зазначені судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

Таким чином, оскаржувані судові акти підлягають безумовному скасуванню з підстав, визначених пунктом 2 частиною 2 ст. 11110 ГПК України (1798-12) , а справа –передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, вжити заходи до належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, встановити дійсні обставини справи, надати належну юридичну оцінку правовідносинам сторін і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011 у справі № 3/76 скасувати, а справу № 3/76 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.