Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Почерк" (далі-позивач) просило, з урахуванням уточнення, стягнути з Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (далі-відповідач) 32914,83 грн. майнової шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач незаконно з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. стягнув з нього 32914,83 грн. портових зборів, що не підлягали стягненню, та плати за видами послуг, що позивачем не замовлялись.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.04.2011р. (суддя Яцун О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевкова Т.А., судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснює діяльність, пов'язану з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм з використанням риболовних суден СЧС "ВЕРА", МРТК "ЯЛТА" та МРТК "НАДЕЖДА", які належать йому на праві власності.

Судна СЧС "ВЕРА", МРТК "ЯЛТА" та МРТК "НАДЕЖДА" плавають під Державним прапором України.

Позивачем протягом 2011 року здійснювалась оплата рахунків порту у зв’язку із заходженням в порт суден СЧС "ВЕРА", МРТК "ЯЛТА", і за цей час було сплачено: адміністративний збір в сумі 144,37 грн.; послуги по зважуванню автомашин на автовагах в сумі 1544,14 грн.; послуги по в'їзду спеціалізованого автотранспорту для бункеровки дизпаливом судна в сумі 543,49 грн.; послуги за використання причалів та територій порту при навантажувальних-розвантажувальних послугах засобами позивача в сумі 8843,63 грн.; послуги за відшвартування від причалів суден позивача в сумі 330,12 грн.; послуги по перешвартуванню суден та стоянку в сумі 461,41 грн.; послуги за заїзд автотранспорту на територію порту в сумі 1193,03 грн.; канальний збір в сумі 831,09 грн.; корабельний збір в сумі 169,90 грн.; послуги за оформлення приходу та відходу суден в сумі 1323,75 грн.; послуги порту на перешвартування т/х "Гресь" у березні 2011р. в сумі 6354,71 грн.; санітарний збір в сумі 228,64 грн.; послуги по таруванню автомашин на автовагах в сумі 1554,14 грн.; швартовий збір в сумі 247,63 грн., а всього на суму 32914,83 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов своє рішення мотивував тим, що протиправність дій відповідача, щодо заподіяння позивачу майнової шкоди, полягає в отриманні коштів без правових підстав, та дійшов висновку, що згідно вимог статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода підлягає відшкодуванню.

Між тим, з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, якою позивач і обґрунтовував свої вимоги, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2).

З приписів наведеної норми права вбачається, що за наслідками поновлення порушеного права вартість майна відшкодовується як компенсація втрат особи. Тобто відшкодування носить компенсаційний характер.

Разом з тим, із встановлених судами обставин справи вбачається, що у порт відповідача заходили судна позивача: СЧС "ВЕРА", МРТК "ЯЛТА", і позивач здійснював перерахування на користь відповідача коштів в рахунок оплати послуг порту за виставленими відповідачем рахунками, саме ці кошти і просить стягнути позивач з відповідача у своєму позові, визначивши їх як розмір майнової шкоди.

Між тим, перевіривши юридичну оцінку обставин справи суд касаційної інстанції зазначає, що стягувана сума за своєю правовою природою не несе за собою компенсацію, про яку зазначено у судових рішеннях, отримані без правових підстав кошти мають іншу правову природу походження ніж сума, яка підлягала б компенсації за наслідками відшкодування майнової шкоди, що також вбачається з приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2).

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що із аналізу приписів статей 1166, 1212 цього кодексу вбачається, що такі, встановлені судами діяння відповідача як отримання коштів без достатніх правових підстав, не є такими діяннями, які підпадають під юрисдикцію статті 1166 Цивільного кодексу України, а отримання за встановлених судами обставин справи відповідачем коштів, перерахованих позивачем, не може вважатись заподіянням майнової шкоди, тому позов, з викладених у ньому підстав, не підлягав задоволенню, за цих обставин судові рішення є незаконними.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але судами порушено норми матеріального права, враховуючи що по справі не вимагається збирати нові або досліджувати зібрані докази, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти нове.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.04.2011р. у справі №28/5009/913/11 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

У позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Почерк" до Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" про стягнення майнової шкоди, відмовити.