Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1 дов. від 17.01.2011 р.,

відповідача –1- не з'явились,

відповідача –2- ОСОБА_2 дов. від 15.07.2011 р., ОСОБА_3 дов. від 03.10.2011 р., ОСОБА_4 дов. від 31.08.2011 р.,

прокуратури –Савицька О.В. посв. № 231.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 03.10.2011 р. у зв'язку з перебуванням судді Муравйова О.В. у відрядженні, для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: головуючий –Полянський А.Г., судді - Сибіга О.М., Яценко О.В.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2011 р. (суддя –Дьоміна С.Ю.) стягнуто солідарно з Української державної будівельної корпорації "Укрбуд" та Державного спеціалізованого підприємства Центру переробки та захоронення техногенних відходів "Техноцентр" на користь корпорації "Укртрансбуд" 6 155 916,70 грн. основного боргу; три проценти річних у розмірі 207 973,48 грн.; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 652 527,16 грн.; 25 500 грн. витрат на сплату державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2011 р. (судді –Тарасенко К.В., Коршун Н.М., Куксова В.В.) рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2011 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 не скористався наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін постанову апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 1997 року між відповідачем - 2 та відповідачем - 1 було укладено контракт № 1/97 на будівництво першої черги "Комплексу виробництв по дезактивації, транспортуванню, переробці і похованню радіоактивних відходів з територій, забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (кодова назва "Вектор").

Згідно етапу 1 (поховання радіоактивних відходів): генпідрядник виконує власними та залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи, залучає до виконання спеціальних робіт субпідрядні організації і забезпечує їх координацію на будівельному майданчику; здійснює приймання робіт, виконаних субпідрядником; приймання робіт, виконаних субпідрядниками здійснює генпідрядник; за проханням генпідрядника і на підставі підписаних ним документів оплату робіт, виконаних субпідрядником здійснює замовник.

Для виконання умов Генерального контракту № 1/97 між Корпорацією "Укрбуд", ДСП "Техноцентр" та Корпорацією "Укртрансбуд" 05.02.2008 р. було укладено Контракт № 05/02-08, згідно з умовами якого Корпорація "Укрбуд" доручила, а Корпорація "Укртрансбуд" зобов'язалась виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

Судами встановлено, що позивач виконав роботи та поставив обладнання на загальну суму 6 178 735,90 грн., що підтверджено актами приймання –передачі виконаних підрядних робіт та актами приймання –передачі обладнання, долученими до матеріалів справи.

Згідно п. 5.2 контракту, позивач до 5-го числа місяця, що слідує за звітним, на підставі підписаних відповідачем - 1 актів приймання виконаних робіт (форма 2в) готує з урахуванням робіт, виконаних субпідрядниками, довідку про вартість виконаних робіт та витрат (форма № КБ-3), підписує сам та у відповідача - 1 і передає цю довідку відповідачу - 2. Відповідач - 2 підписує одержану довідку (форма № КБ-3), яка є підставою для здійснення розрахунків між відповідачем - 1 та позивачем.

Пунктом 7.2.1 контракту визначено, що відповідач - 2 зобов’язується організувати вирішення питань з відповідачем - 1, зокрема з приводу фінансування будівництва об’єктів у відповідності з календарним планом та графіком виконання робіт.

Відповідач - 1 зобов’язується забезпечити фінансування будівництва об’єктів у відповідності з графіками виконання робіт (п. 7.3.1 контракту).

Згідно з п. 7.3.3 контракту, відповідач - 1 зобов’язується оплатити позивачу роботи, що передбачається ст. 3 контракту.

На підставі встановлених фактичних обставин справи, суди дійшли висновку, що відповідач - 2 не виконав свої обов’язки по контракту та не направив відповідачу - 1 довідку (форма №КБ-3).

Відповідно до частини першої ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли до правильних висновків про те, що Корпорація "Укрбуд" та ДСП "Техноцентр" мають заборгованість перед Корпорацією "Укртрансбуд" у розмірі 7 085 676,90 грн.

Оскільки пунктом 7.2.1 Контракту № 05/02-08 передбачено, що відповідач - 2 зобов’язується організувати вирішення питань з відповідачем - 1, зокрема з приводу фінансування будівництва об’єктів у відповідності з календарним планом, графіком виконання робіт, відповідальними за здійснення розрахунків з Корпорацією "Укртрансбуд", є як Корпорація "Укрбуд", так і ДСП "Техноцентр".

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно з частиною першою ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, у Корпорації "Укрбуд" та ДСП "Техноцентр" існував солідарний обов'язок перед Корпорацією "Укртрансбуд" провести розрахунок за виконані нею будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи та поставку обладнання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції вірно було встановлено суму трьох процентів річних, яка склала 207 973, 48 гривень та суму на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 652 527,16 гривень.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та другої інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги Корпорації "Укртрансбуд" про стягнення на його користь солідарно з Корпорації "Укрбуд" та Підприємства грошових коштів у розмірі 6 155 916,70 грн. основного боргу; три проценти річних у розмірі 207 973,48 грн.; суму на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 652 527,16 грн.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.

Згідно вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2011 року у справі № 12/034-11 залишити без змін.