Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2011 року за заявою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі, м. Бахчисарай було порушено провадження у справі № 5002-30/1356-2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримськотатарський культурно-етнографічний центр "Коккоз", с. Соколине відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 року (суддя Ловягіна Ю. Ю.) провадження у справі №5002-30/1356-2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримськотатарський культурно-етнографічний центр "Коккоз", с. Соколине припинено з посиланням на вимоги п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 року (головуючий: Остапова К. А., судді: Котлярова О. Л., Проценко О.І.) зазначена ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі, м. Бахчисарай звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 року та ухвалу Господарського суду АР Крим від 26.04.2011 року скасувати, посилаючись на не вірне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, ініціюючи питання про порушення провадження по справі ДПІ в заяві обґрунтувала свої вимоги тим, що боржник має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 2106,41 грн., що виникла за штрафними санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявником також не надано до суду документів, які підтверджують безспірність вимог кредитора.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Окрім визначених у вказаній статті особливостей, обов'язковою умовою порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство наявність безспірних вимог до боржника.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" (далі - Закон) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування (1251-12) .

Відповідно до ст. 1 Закону будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом (1251-12) , сплаті не підлягають.

Згідно зі статтею 13 Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.

Таким чином, Закон (1251-12) не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).

Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, судами попередніх інстанцій зроблений правомірний висновок, що такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство.

Статтею 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

У зв'язку з чим у даному випадку відсутні для подальшого провадження справи про банкрутство боржника.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів, у зв’язку з чим підстав для скасування вказаної ухвали та постанови не вбачається.

На підставі вказаного та керуючись ст. ст. 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі, м. Бахчисарай у справі № 5002-30/1356-2011залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 року та ухвалу Господарського суду Автономної республіки Крим від 26.04.2011 року у справі №5002-30/1356-2011 залишити без змін.