Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полтавська міська рада звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Полімпекс" про визнання недійсним договору оренди землі від 23.07.2008р.

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Кульбако М.М.) від 12.05.2011р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2011р. (головуючий –Шепітько І.І., судді Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.), у справі №18/790/11 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.08.2011р. касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 21.09.2011р.

В судовому засіданні від 21.09.2011р. представники відповідача підтримали доводи та вимоги, викладені в касаційній скарзі. Представники позивача заперечили проти задоволення вимог скаржника з підстав, наведених у відзиві на касаційну скаргу.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.-06.05.2005р. у справі №12/54-12/44, між Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та Закритим акціонерним товариством "Спільне українсько-німецьке підприємство "Полімпекс", правонаступником якого є відповідач, укладений договір оренди землі від 20.07.2005р. Згідно цього договору відповідачу надано в оренду для розміщення та експлуатації речового ринку земельну ділянку (кадастровий номер 531013700015:008:0028) загальною площею 20428 кв.м., розташовану за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 9.

В пункті 3.1. договору оренди землі від 20.07.2005р. сторони встановили, що строк дії договору становить з 22.06.2005р. по 22.06.2008р.

Рішенням 28 сесії Полтавської міської ради 5 скликання "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельним ділянками" від 19.06.2008р. право оренди земельної ділянки відповідачем продовжено на п'ять років.

На підставі вищевказаного рішення міськради, між сторонами було укладено договір оренди землі від 23.07.2008р. (далі –договір), згідно якого відповідачу надано в оренду для розміщення та експлуатації речового ринку земельну ділянку (кадастровий номер 5310137000:15:008:0028) загальною площею 20428 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Н. Базар, 9, на термін з 19.06.2008р. по 19.06.2013р. Державна реєстрація договору відбулася 05.08.2008р.

Рішенням 8 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 01.03.2011р. рішення 28 сесії Полтавської міської ради 5 скликання "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельним ділянками" від 19.06.2008р. в частині продовження відповідачу права оренди спірної земельної ділянки на п'ять років було скасовано.

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно положень ч. 1 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 03.06.2008р. №309-VI (309-17) ), набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, набуття права на оренду земельних ділянок під об'єкти соціального призначення, будівництво соціального і доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під культовими будівлями), які легалізовані в Україні).

В ч. 2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 03.06.2008р. №309-VI (309-17) ) зазначено, що у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах, підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі).

Таким чином, на час укладення спірного договору проведення аукціону було обов'язковою умовою для набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності.

Вказані положення поширювались і на поновлення договору оренди землі, що регулювалося приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 03.06.2008р. №309-VI (309-17) ). При цьому, наведеною статтею (в редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди) не встановлювалось автоматичного поновлення (пролонгації) договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначалось, що в цьому разі договір підлягає поновленню, яке відбувається на загальних підставах, передбачених для укладення договору оренди, та за рівних умов набуття права оренди на земельну ділянку.

Місцевим господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів було встановлено, що на спірній земельній ділянці площею 20428,0 кв.м. окрім нерухомого майна, яке належить на праві власності відповідачу, знаходяться тимчасові споруди (переносні торгові павільйони та палатки). З урахуванням положень статей 181, 182 Цивільного кодексу України вказані об'єкти не підпадають під ознаки нерухомого майна. Відтак, вимоги чинного законодавства щодо проведення аукціону розповсюджувались на земельну ділянку, на якій відсутнє нерухоме майно, що належить відповідачу.

Оскільки спірний договір оренди землі від 23.07.2008р. було укладено без проведення відповідного аукціону, тобто в порушення встановленого законодавством порядку набуття права оренди земельною ділянкою, судова колегія погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про визнання вказаного договору недійсним.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2011р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2011р. у справі №18/790/11 відсутні.

Враховуючи, що за результатами касаційного перегляду оскаржені судові рішення залишено без змін, колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі ч. 3 ст. 1211 ГПК України вважає за необхідне поновити їх виконання, зупинене ухвалою Вищого господарського суду України від 29.08.2011р. до закінчення касаційного провадження.

З огляду на приписи статті 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112, 1211 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полімпекс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2011р. у справі №18/790/11 залишити без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2011р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2011р. у справі №18/790/11.