Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.11.2010 року (суддя Лабунська Т.І.) за результатами підготовчого засідання визнано вимоги ініціюючого кредитора –Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон", м. Київ до боржника на суму 524213,84 грн. та зобов’язано його подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат", м. Бар.

Крім того, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сокольвак М. В. та зобов’язано розпорядника майна вчинити певні дії.

За результатами здійснення попереднього судового засідання 15.03.2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат", м. Бар.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року (судді: Щепанська Г. А. – головуючий, Демидюк О. О., Огороднік К. М.) ухвали господарського суду Вінницької області від 25.11.2010 року та від 15.03.2011 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Метою підготовчого засідання суду є з’ясування ознак неплатоспроможності боржника, встановлення наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, за Законом факт безспірності вимог кредитора виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Таким чином, з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника ґрунтуються на рішенні господарського суду Вінницької області у справі № 7/65-08, на виконання якого виданий наказ від 30.01.2009 року.

Отже, факт вимог ініціюючого кредитора підтверджується відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили, та наказом про його примусове виконання.

При цьому, відповідно до приписів Закону (2343-12) такі вимоги повинні бути не виконані боржником протягом трьох місяців.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом (2343-12) трьохмісячний строк починає свій відлік після пред’явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що 23.02.2009 року постановою головного державного виконавця Державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 30.01.2009 року у справі № 7/65-08, проте заборгованість погашена не була.

Заяву про порушення провадження у справі про банкрутство подано ініціюючим кредитором до суду в листопаді 2010 року .

Тобто, на час звернення з заявою кредитора строк невиконання боржником грошових вимог кредитора становив понад три місяця.

Скасовуючи ухвалу за результатами підготовчого та попереднього засідання суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кредитором не були надані документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника.

Однак, з вірністю такого висновку суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на таке.

Стаття 7 Закону чітко встановлює документи, які в обов’язковому порядку мають бути додані до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство боржника. До таких доказів належать рішення суду про стягнення заборгованості з боржника, виданий на його виконання наказ.

У зв’язку з тим, що стягнення заборгованості в примусовому порядку відбувається за постановою державної виконавчої служби, то до заяви кредитора додається і відповідна постанова цього органу.

При цьому, характер виконання виконавчих документів не впливає на строк несплати грошових зобов’язань, передбачений ст. 6 Закону.

При розгляді справи про банкрутство суд виходить з факту наявності виконавчого провадження, тобто презумпції примусової реалізації безспірних грошових вимог у встановленому порядку, та позбавлений права спростовувати факт вчинення виконавчих дій під час виконавчого провадження та визнавати дії/бездіяльність державної виконавчої служби неправомірними в процедурі банкрутства.

Якщо боржник не сплатив борг за виконавчими документами протягом трьох місяців з моменту відкриття виконавчого провадження (пред’явлення виконавчих документів до виконання), то на зміну виконавчому провадженню приходить процедура відновлення платоспроможності боржника або його банкрутства.

У зв’язку з чим, посилання суду апеляційної інстанції на те, що з наданих кредитором документів не можна встановити неплатоспроможність боржника, визнаються колегією суддів необґрунтованими.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що наявними є всі встановлені Законом ознаки неплатоспроможності боржника, необхідні для здійснення провадження у справі про банкрутство.

У зв’язку з чим, судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано ухвали підготовчого та попереднього засідання суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвали суду першої інстанції за результатами підготовчого та попереднього засідання –залишенню в силі, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Враховуючи вказане та керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Сокольвак М. В., м. Вінниця задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року у справі № 15/115-10 скасувати, а ухвали господарського суду Вінницької області від 25.11.2010 року та від 15.03.2011 року у справі №15/115-10 залишити в силі.