Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2011 (суддя Бондаренко Г.П.) у справі № 9/49, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 (головуючий суддя Скрипка І.М, судді Іваненко Я.Л., Остапенко О.М.), частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто", стягнуто із ЗАТ "Європейський страховий альянс" на користь ТОВ "Юнiком Авто" 621 266,46 грн. страхового відшкодування, 63 781,08 грн. пенi, 6 212,66 грн. державного мита та 114,32 грн. витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено з мотивів неналежного повідомлення відповідача про настання страхового випадку.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути судові витрати з вiдповiдача.

Вимоги та доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" мотивовані тим, що господарськими судами попередніх інстанцій порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду щодо неналежного повідомлення відповідача про настання страхового випадку не відповідають обставинам справи.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, Закрите акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

У поданих доповненнях до касаційної скарги відповідач просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" повернути на його користь стягнуте в примусовому порядку страхове відшкодування в розмірі 691 374,52 грн. та зобов'язати державу в особі ВДВС Печерського району м. Києва повернути на його користь суму сплаченого виконавчого збору у розмірі 69 137,45 грн.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що господарськими судами попередніх інстанцій порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, є недоведеними.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" не підлягають задоволенню, а касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.10.2006 ТОВ "Юніком Авто" та ЗАТ "Європейський страховий альянс" уклали договір страхування відповідальності юридичної особи № 3-001242. Предметом договору є страхування на умовах "Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами" відповідальності страхувальника як сервісного центру по гарантійному обслуговуванню автомобілів марки "Мерседес" перед третіми особами - споживачами (покупцями) цієї продукції при проведенні акції "Гарантія".

Згідно із п. 1 договору об'єктом страхування є майнові інтереси позивача, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з обов'язком позивача відшкодувати шкоду, заподіяну власникам автомобілів, які находяться на гарантійному обслуговуванні у позивача внаслідок дефектів заводу-виробника, які були виявлені під час експлуатації автомобіля у гарантійний період.

Сторони договору погодили, що страховим випадком є законно визнаний відповідними державними органами, судом або страховиком (відповідачем по страві) факт наявності заводських дефектів автомобіля в період дії гарантії.

На кожен автомобіль, гарантія якого застрахована, відповідач видає страховий сертифікат (поліс) встановленої форми з зазначенням марки автомобіля, номера кузова, номера гарантійного сертифікату, терміну дії страхування, дати продажу автомобіля, страхової суми на цей автомобіль та умов врахування. Страховий сертифікат (поліс) є невід’ємною частиною договору.

Страховому захисту підлягають всі деталі, вузли та агрегати, що встановлені на автомобіль заводом-виробником та не входять до списку деталей, вузлів та агрегатів, що не підлягають страхуванню.

Відповідно до умов договору період страхування гарантії автомобіля становить 2 (два) роки або 70 000 км пробігу, в залежності від того, яка подія відбудеться раніше.

Крім того, сторони уклали додаткову угоду № 1 від 19.10.2007, якою сторони домовились продовжити дію договору страхування до моменту переукладення нового договору страхування. Додатковою угодою № 2 від 28.12.2007 пункт 2.2 договору розмір страхового тарифу було викладено в новій редакції. Додатковою угодою № 3 від 07.04.2008 встановлено страхову суму та страховий тариф для броньованих автомобілів тощо.

01 жовтня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору страхування, відповідно до якої встановлено страхову суму для автомобілів марки Mercedes-Benz моделі SLR та автомобілів Maybach в розмірі 150 000 грн. на рік; встановлено обмеження по гарантійних зобов’язаннях для автомобілів Mercedes-Benz моделі SLR та автомобілів Maybach, виготовлених в США, встановлено нові страхові тарифи для автомобілів європейського виготовлення та автомобілів, виготовлених в США.

Додатковою угодою № 5 від 16.10.2008 сторони встановили додаткові обмеження на страховий захист для автомобілів, виготовлених в Америці.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі), грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послуг тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Стаття 980 ЦК України встановлює, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із п. 5.1 договору відповідач зобов'язався здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, а в разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування письмово повідомити про це позивача з обґрунтуванням причин відмови.

Позивач зобов'язався інформувати відповідача про будь-яку зміну (підвищення ступеня) страхового ризику; своєчасно вносити страхові платежі; не здійснювати заміну деталей або ремонт, не визнавати частково або повністю вимоги, які пред'являються йому у зв'язку зі страховим випадком, а також не приймати на себе будь-яких прямих та непрямих обов'язків по врегулюванню таких вимог без згоди відповідача; в разі настання страхового випадку вживати всі необхідні і доцільні заходи по зменшенню розміру збитку

Крім того протягом двох робочих днів письмово або факсимільно повідомити відповідача про необхідність проведення гарантійного ремонту автомобіля.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що страхове відшкодування виплачується на підставі таких документів: письмової заяви позивача про виплату страхового відшкодування; акта про причину виходу з ладу деталей, що підлягають заміні по гарантії та рахунку, що підтверджує вартість деталей (вузлів, агрегатів) та вартості робіт по їх усуненню. При незгоді сторін з цього питання, причина виходу з ладу та вартість робіт і деталей (вузлів, агрегатів) встановлюється незалежним експертом, при цьому вартість проведення незалежної експертизи позивач та відповідач сплачують у рівних долях.

Відповідно до п. 6.2 договору при розрахунку розміру страхового відшкодування враховується виключно вартість деталей (вузлів, агрегатів), що підлягають заміні згідно з гарантійними зобов'язаннями позивача та вартість робіт по усуненню цих дефектів.

Згідно із п. 6.5 договору страхове відшкодування виплачується в строк до 15 днів після надання позивачем усіх необхідних документів, передбачених в п. 6.1. В разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідач надсилає повідомлення про це з обґрунтуванням причин відмови в строк до 15 днів після надання всіх необхідних документів, передбачених п. 6.1.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 договору визначено підстави, які дають відповідачу право затримати виплату страхового відшкодування на строк до 3 місяців від дня надання позивачем всіх необхідних документів, вказаних у Правилах страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що по кожному із застрахованих автомобілів були оформлені гарантійний сертифікат та поліс добровільного страхування відповідальності юридичних осіб.

На адресу відповідача позивачем було направлено заяви про виплату страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що зазначені акти дефектування на суму 621 266,46 грн. є підтвердженням настання страхових випадків та визнання відповідачем таких випадків страховими згідно із п. 6.1 договору.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що за участю представника відповідача були складені акти дефектування деталей (вузлів, агрегатів), що вийшло з ладу внаслідок виробничих дефектів, в яких у графі "Причина виходу з ладу" вказано "заводський дефект", на загальну суму 621 266,46 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Встановивши, що наданими суду доказами підтверджується настання страхових випадків по заявлених позивачем випадках, суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача 621 266,46 грн. страхового відшкодування та 63781,08 грн. пені.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 1877548,52 грн. страхового відшкодування та пені, нарахованої на цю суму, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з встановлення неналежного повідомлення відповідача про настання страхового випадку, оскільки відсутні докази підписання актів дефектування.

Втім, колегія суддів оцінює даний висновок як передчасний з огляду на наступне.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про страхування".

Роблячи висновок про відсутність належного повідомлення відповідача про настання страхового випадку з мотивів відсутності доказів підписання актів дефектування відповідачем, суди не звернули уваги та не дали правову оцінку відповіді на претензію позивача № 39 від 16.02.2009 та лист № 52 від 04.03.2009, де відповідач листом № 966 від 20.03.2009 повідомив позивача про те, що, як зазначалось в листі від 05.02.2009 № 332, відповідач відтермінував прийняття остаточного рішення по усім заявленим випадкам до з’ясування дійсних причин виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) та одержання офіційного підтвердження від заводів-виробників автомобілів Мерседес-Бенц, призупинив практику погодження заявлених поламок як таких, що сталися з вини заводу-виробника та продовжує розслідувати причини виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) і що до отримання від заводів-виробників інформації щодо причин виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) відповідач не прийматиме рішення щодо настання страхового випадку.

Не прийнявши як доказ повідомлення відповідача про настання страхового випадку непідписаний акт дефектування, суди не дослідили виконання сторонами положення договору, згідно з якими позивач зобов'язаний повідомляти відповідача про необхідність проведення гарантійного ремонту автомобіля, узгоджувати з відповідачем порядок подальших дій –в разі настання страхового випадку протягом двох робочих днів письмово або факсимільно (абзаци 1-3 пункту 5.2.3 договору), а відповідач зобов'язався протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, в разі виклику страхувальником представника страховика для огляду виявлених дефектів деталей або вузлів автомобіля, прибути на СТО страхувальника протягом двох робочих днів (абзац 4 пункту 5.1 договору страхування).

Обґрунтовано не прийнявши як доказ настання страхового випадку акти дефектування, в яких не вказана причина виходу деталей з ладу, суди попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України не дали оцінки наявним в матеріалах справи доказам про відмову відповідача погоджувати заявлені поламки.

Судами не досліджено всіх обставин справи з урахуванням положень договору відповідно до яких, страховим випадком є факт наявності заводських дефектів автомобіля в період дії гарантії, визнаний страховиком (за попереднім узгодженням зі страхувальником) або відповідними державними органами, судом.

Умовами договору передбачено, що при незгоді сторін, причина виходу з ладу та вартість робіт і деталей (вузлів, агрегатів) встановлюється незалежним експертом.

Колегія суддів зазначає, що судами не обґрунтовано суперечливого висновку про відсутність настання страхового випадку. Не вмотивовано судами з посиланнями на норми чинного законодавства підстав відхилення доказів позивача на підтвердження наявності обставин для здійснення страхового відшкодування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій не встановлено в повній мірі обставин справи, які б визначали факт настання страхового випадку чи спростовували його, а також обставин щодо підстав для відмови стягнення страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а справа направленню на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції. При новому розгляді господарському суду необхідно врахувати вищенаведене, всебічно, повно і об'єктивно встановити всі обставин справи в їх сукупності, надати їм належну правову оцінку, перевірити доводи сторін та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційні скарги Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011 у справі № 9/49 скасувати в частині відмови у позові. В цій частині справу передати на новий розгляд.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 у справі № 9/49 залишити без змін.