Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

розглянувши

За участю представників сторін:

Від позивача- ОСОБА_1. (дов. від 27.07.11)

ОСОБА_2. (дов. від 27.07.11)

Від відповідача- ОСОБА_3. (дов. від 31.01.11)

Відповідно до Розпорядження Заступника Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 03.08.11 справа розглядається колегією суддів у складі:Ходаківська І.П., Данилова Т.Б., Полянський А.Г.

Рішенням господарського суду Львівської області у справі від 28.03.2011р. (суддя Данко Л.С.) позовні вимоги (з врахуваннями заяви про збільшення позовних вимог) ТОВ "Агроль" до ТОВ "Провімі" про визнання недійсними: додатку № 1 від 02.01.2007 до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006; додатку № 2 від 01.05.2007 до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006; додатку № 3 від 02.01.2008 до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006; додатку; № 4 від 02.01.2009 до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006 та стягнення 1 586 974 грн. заборгованості по орендній платі - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 586 974 грн. основного боргу по орендній платі. В частині позовних вимог про визнання недійсними вищезазначених додатків до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006 та стягненні судових витрат за спором немайнового характеру –відмовлено.

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 у складі: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Провімі" у касаційній скарзі просить рішення та постанову по справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, а також нез*ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

ТОВ "Агроль" у відзиві просить рішення та постанову по справі залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що між ТОВ "АГРОЛЬ"(Орендодавець) та ТОВ "Провімі"(Орендар) 22.02.2006 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2 0043 га, у т.ч. 2,0043 га забудованих земель, яка знаходиться на території Домажирівської сільської ради Яворівського району Львівської області, кадастровий № 4625883600:03:000:0002 строком на 50 років. Вказана земельна ділянка знаходиться у власності Орендодавця у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 568747 від 08.06.2005.

На земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна, що належить Орендодавцю на праві власності: А-1 санпропусник (забійний цех) площею 380,9 м.кв. розташований за адресою: Львівська область, Яворівський р-н, с. Жорниська, який в оренду разом з вищезазначеною земельною ділянкою не передається (п.п. 2.2, 2.3.договору)

Відповідно до п. 2.4. договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 430 719,00 грн.

Розмір річної орендної плати на дату укладення договору становить 532 800,00 грн. з розрахунком 44400,00 грн. на місяць ( п.п. 4.3., 4.3.1.).

13 березня 2006 року зазначений Договір оренди земельної ділянки, у відповідності до статті 20 Закону України "Про оренду землі", було зареєстровано у Яворівському районному відділі ЛФУДЗК, про що зроблено запис за №04106.464.00030.

Факт передачі позивачем вказаної земельної ділянки відповідачу підтверджується Актом прийому-передачі земельної ділянки від 22 лютого 2006 року, в якому визначено, що об"єкт оренди: земельна ділянка, призначена для обслуговування підприємства по виробництву продукції птахівництва, яка розташована на території Домажирівської сільської ради Яворівського району Львівської області згідно плану земельної ділянки (Додаток № 3) кадастровий номер 4625883600:03:000:0002 у задовільному стані.

Судами також встановлено, що 02 січня 2007 року до вказаного договору було укладено додаток №1, яким було встановлено новий розмір орендної плати в сумі 5711,16 грн. на місяць; 01 травня 2007 року до вказаного договору було укладено додаток №2, яким було встановлено новий розмір орендної плати в сумі 3607,44 грн. на місяць; 02 січня 2008 року до вказаного договору оренди земельної ділянки було укладено додаток №3, яким знову було встановлено новий розмір орендної плати в сумі 18700,00 грн. на місяць; 02 січня 2009 року, сторонами знову було укладено додаток №4, який встановлював розмір орендної плати в сумі 33600,00 грн. на місяць. Проте, державну реєстрацію вказаних додатків у відповідності до норм чинного законодавства не проведено.

Позивач просив визнати недійсними вищезазначені додатки до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006.

У відповідності до ст.. 6 Закону України "Про оренду землі" (161-14) Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним (2768-14) та Цивільним кодексами України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із статтею 20 вказаного Закону, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.. 18 Закону України "Про оренду землі" (161-14) ).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 ЦК України ).

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судами, всі Додатки до договору оренди земельної ділянки, а саме: № 1, № 2, № 3 та № 4, які оспорюються, є невід’ємною частиною договору і носять характер змін та доповнень, відтак в силу ст. 640 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про оренду землі" підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998р. № 2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" (2073-98-п) державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням, підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Відповідно до п. 17 вказаної Постанови у разі внесення змін до договору оренди, договір підлягає державній реєстрації.

Таким чином, зміна або розірвання договору оренди вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК України (435-15) , міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) (статті 1, 8 Конституції України ).

Згідно з приписами ст.. ст. 203, 204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами.

Необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини —якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо), та оспорювані —якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК). З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність заявленої позивачем вимоги щодо визнання недійсними вищезазначених Додатків № № 1, 2, 3, 4 до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006р, оскільки дані додатки є неукладеними.

Підставою недійсності правочину в розумінні статті 215 ЦК України є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України, не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Дана позиція кореспондується із Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) .

Пунктом 8 даної Постанови визначено, що "відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205–210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено."

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в позові в частині визнання недійсними: Додатку № 1 від 02.01.2007 до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006; Додатку № 2 від 01.05.2007 до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006; Додатку № 3 від 02.01.2008 до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006; Додатку № 4 від 02.01.2009 до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006 оскільки такі є неукладеними.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 1 586 974,00грн., колегія суддів відзначає наступне.

Враховуючи те, що зазначенні вище додатки до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006 є неукладеними, то до правовідносин, що виникли між Позивачем та Відповідачем щодо оренди згаданої земельної ділянки слід застосовувати положення Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006 без цих додатків.

Як встановлено судами, п. 4.3. Договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006, розмір річної орендної плати на дату укладення договору становить 532 800,00 грн.

Орендна плата, визначена в п. 4.3 сплачується Орендарем Орендодавцю помісячно у розмірі 44400,00 грн. За кожен місяць оренди з урахуванням індексів інфляції з наростаючим підсумком за попередні місяці (Пунктом 4.3.1. договору) .

У відповідності до п. 4.4. Договору оренди, орендна плата вноситься щомісячно авансовим платежем до 5-го числа звітного місяця.

Судами встановлено, що всупереч умовам договору відповідач свої зобов`язання щодо сплати орендної плати виконував неналежним чином, в зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати за період з березня 2006 по лютий 2011 включно, за мінусом проведеної оплати, складає 1 586 974,00 грн. Крім того, як вбачається з Акту інвентаризації взаєморозрахунків по Договору оренди земельної ділянки б/н від 22.02.2006 станом на 14.02.2011 відповідач мав сплатити орендну плату в розмірі 2664000,00 грн., однак за вказаний період сплатив –1077026,04 грн., в зв`язку з чим заборгованість за березень –грудень 2006 становить 1 586 974,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківським виписками та не спростовується Відповідачем.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України ). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 160 ЦК України ).

Згідно з приписами ч. 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

З огляду на викладене, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції відповідають нормам чинного законодавства і мають бути залишені без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" залишити без задоволення.

Рішення від 28.03.2011 господарського суду Львівської області та постанову від 09.06.2011 Львівського апеляційного господарського суду у справі №5015/574/11 господарського суду Львівської області залишити в силі.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 22.07.2011 в частині зупинення виконання рішення визнати такою, що втратила чинність.