Розпорядженням №03.08-05/422 від 03.08.2011р. змінено склад колегії суддів у справі №26-15/498-06-13126, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

У грудні 2006 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та комунального підприємства "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації" (далі –КП "Комінтернівське РБТІ") про визнання права власності на однокімнатну нежитлову будівлю диспетчера та спостережний пост №2 автостоянки легкових автомобілів ІНФОРМАЦІЯ_1.

В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати за ним право власності на автостоянку легкових автомобілів ІНФОРМАЦІЯ_1 із зобов'язанням КП "Комінтернівське РБТІ" зареєструвати право власності на зазначену автостоянку за позивачем.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2006р. позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 були задоволені.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2010р. за касаційною скаргою Одеської міської ради, яку не було залучено до участі у справі, скасовано рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006р., справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. (суддя Никифорчук М.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. (судді Лашин В.В., Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та третьої особи перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, протягом 1995-1996 років на підставі затвердженого проекту та необхідних дозволів була збудована автостоянка легкових автомобілів "ІНФОРМАЦІЯ_1".

На підставі рішення №35 сесії ХV, ХХІІ скликання Крижанівської сільської ради народних депутатів, 21.03.1996р. між директором товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" ОСОБА_1 та Крижанівською сільською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 10 000 кв.м., розташованої АДРЕСА_1, для розташування автостоянки.

Згідно з актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 20.06.1996р. тимчасова автостоянка "ІНФОРМАЦІЯ_1" на 360 місць була прийнята до експлуатації.

В подальшому між позивачем та Крижанівською сільрадою на протязі 1997-1999 років укладались договори на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 10 000 кв. м для розташування автостоянки "ІНФОРМАЦІЯ_1".

На підставі рішення Крижанівської сільської ради №126-ХХІІІ від 30.12.1999р. між Крижанівською сільською радою та позивачем 31.01.2000р. укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області площею 1,02 га для розміщення автостоянки з терміном дії договору у 5 років.

Рішенням Крижанівської сільської ради від 20.01.2005р. №614-ІV термін оренди земельної ділянки був пролонгований строком на один рік, а в подальшому рішенням Крижанівської сільської ради від 09.02.2006р. №890-ІV термін оренди продовжений ще на один рік.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у 2005 році здійснено реконструкцію диспетчерського пункту та добудову спостережного поста №2, що на час розгляду справи мали ознаки нерухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що проведена позивачем реконструкція та добудова здійснені без наявності дозвільних документів та погодженої проектної документації, тобто самовільно.

Відповідно до приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на порядок набуття права власності, передбачений ст. 376 ЦК України.

Судами встановлено, що будівництво автостоянки "ІНФОРМАЦІЯ_1", здійснене у 1995-1996 роках, відбувалось за наявності затвердженого проекту, дозволів на будівництво та на земельній ділянці, що була виділена для цієї мети.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначає Закон України "Про основи містобудування" (2780-12) .

Відповідно до ст.22 зазначеного Закону забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Частиною 6 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Згідно ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів розроблення та затвердження проектної документації органами архітектури на спірні будівлі позивачем не надано.

Зі змісту ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій", який був чинний на час спірних правовідносин, вбачається, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Разом з цим, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч.16 ст.29 вказаного Закону здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відсутність отримання дозволу на виконання будівельних робіт також було встановлено судами попередніх інстанцій.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що реконструкція диспетчерського пункту та добудова спостереженого поста № 2 є самочинним будівництвом.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом з тим, у відповідності до постанови Верховної Ради України від 07.02.2002р. №3064-ІІІ (3064-14) затверджено межі міста Одеси загальною площею 16242 га, в які було включено, зокрема, 361 га земель Крижанівської сільради Комінтернівського району.

Судом апеляційної інстанції при винесені оскаржуваної постанови також був досліджений та врахований акт про встановлення в натурі меж м. Одеси по суміжності з Комінтернівським районом Одеської області та передачу на зберігання межових знаків від 30.12.2002р. та лист Крижанівської сільради від 10.03.2009р. за №СР-15-129 про відмову у пролонгації договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку, що укладання договору оренди земельної ділянки, на якій розташована спірна автостоянка, починаючи з 2002 року, віднесено до компетенції Одеської міської ради.

Натомість документів, які б підтверджували у встановленому законом порядку відведення Одеською міською радою позивачу земельної ділянки, на якій розташоване вже збудоване самочинне нерухоме майно, позивачем під час розгляду справи надано не було.

Колегія суддів Вищого господарського суду України також критично відноситься до посилань скаржника на безпідставне поновлення провадження та розгляд даної справи судами попередніх інстанцій, оскільки за наслідками розгляду Одеським окружним адміністративним судом, справи №30/74-07-2158А (№2а-7373/10/1570), яка була підставою зупинення провадження у даній справі, адміністративний позов Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області було залишено без розгляду.

Статтею 111 -7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.