Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

У липні 2010 року закрите акціонерне товариства "А.Е.С. Київобленерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Адей" про стягнення 47579,23 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто на користь позивача 47579,23 грн. боргу, 475,79 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року рішення місцевого господарського суду від 30.09.2010 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Судові рішення мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Адей" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2010 року скасувати, позов залишити без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.05.2006 року між Закритим акціонерним товариством "АЕС Київобленерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адей" (споживач) було укладено договір № 2479 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого, постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід’ємними частинами.

Згідно з додатком 3.1 до Договору "Перелік об'єктів TOB "Адей", що живляться від мереж Постачальника електричної енергії", споживачу був встановлений електролічильник №24002 з початковими показами 0010495 кВт.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з додатком 4 до Договору "Зняття показів засобів обліку електричної енергії", споживач бере на себе обов'язок знімати покази електролічильника на 24-00 останнього дня розрахункового періоду. Розрахунковий період починається 15 числа кожного місяця і триває до 15 числа наступного місяця. У разі неподання даних про обсяги спожитої електроенергії в зазначений термін визначення обсягу спожитої електроенергії здійснюється за середньодобовим споживанням за попередній розрахунковий період.

Відповідно до додатку 2 до договору, розрахунки за електричну енергію здійснюються за діючими тарифами відповідно до тарифних груп та класів напруги кожного приєднання. Щомісячно 15 числа згідно з додатком № 4 до Договору направляється представник споживача у відділ збуту Києво-Святошинського РП за адресою м. Вишневе, вул. Київська,2Б для подання звіту про використану електричну енергію споживачем за розрахунковий період, документів, що підтверджують оплату у розрахунковому періоді, заявки на обсяги споживання електроенергії у поточному періоді та одержання рахунків на оплату. Споживач здійснює згідно платіжних доручень оплату авансового платежу за активну електричну енергію, що споживатимуть струмоприймачі, які відносяться до аварійної (екологічної) броні в наступному після поточного періоді в 5-ти денний термін після дати зазначеної в платіжному документі; поточну плату за електроенергію, що споживатиметься в поточному періоді з урахуванням сплаченого авансового платежу у розрахунковому періоді: 30% від заявленої суми до 20 числа поточного періоду, 60% від заявленої суми до 1 числа поточного періоду, 100% від заявленої суми до 15 числа поточного періоду.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір, прийняли рішення про стягнення з відповідача 47579,23 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію з ТП-9 з лічильником №0100716.

Проте, суди попередніх інстанцій не врахували, що споживання електроенергії відповідачем, згідно з додатком № 3 до договору здійснюється лише з ТП-8 з лічильником №24002. Зміни до договору не вносились.

Посилання суду апеляційної інстанції, як на доказ споживання відповідачем електричної енергії з ТП-9, на лист ДП "Промінь" від 24.01.2008р. № 6 в якому міститься повідомлення позивача про продаж нерухомого майна та трансформаторних підстанцій з кабельними мережами та про передачу ТП-9 Товариству з обмеженою відповідальністю "Адей" з відповідними встановленими лічильниками є безпідставним, оскільки суд не встановив хто став власником ТП-9, де він знаходиться і ким споживається електрична енергія з цієї трансформаторної підстанції.

Крім того, суди попередніх інстанцій, стягуючи 47579,23 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, не перевірили розрахунок позивача щодо суми боргу, не перевірили кількість спожитої електричної енергії шляхом встановлення кінцевих показників лічильника №010716 та показники лічильника на момент його встановлення, кількість оплаченої споживачем енергії, і не перевірили за яким тарифом розраховувалась вартість електричної енергії спожитої у спірний період.

Враховуючи вище наведене, судова колегія вважає, що попередні судові інстанції в порушення вимог ст. 43 ГПК України повно, всебічно і об'єктивно не дослідили всі обставини справи, дійшли поспішних висновків, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Згідно з приписами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, витребувати необхідні докази, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2010 року у справі № 6/381 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.