Рішенням Кіровського районного суду м.Донецька від 19.03.2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що акціонери, які не з'явились для підписання установчих документів чи відмовились від їх підписання, не виконали обов'язкове для них рішення вищого органу товариства - загальних зборів; позивачі, котрі відмовились підписувати установчі документи не могли стати учасниками товариства з обмеженою відповідальністю, яке не мало ніяких підстав включати таких осіб до складу учасників; частки позивачів знаходяться на рахунках ТОВ "Куйбишевське"і позивачі не позбавлені права вимагати від відповідача виплати своїх часток.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2011 (судді: Запорощенко М.Д., Дучал Н.М., Калантай М.В.) рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 19.03.2007 залишено без зміни.

Прокурор в касаційній скарзі просить постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд.

Прокурор доводить неправильне застосування судами ст. 40 Закону України "Про господарські товариства", оскільки учасники не були повідомленні про проведення загальних зборів, а наявне повідомлення не відповідає вимогам закону, так як повідомлення з питань зміни статутного фонду товариства повинно містити проект відповідних змін; висновки суду щодо не оскарження рішень загальних зборів акціонерів товариства від 18.01.2000 та від 29.01.2000 не правильні, оскільки позивачами питання про недійсність відповідних рішень не ставилося. Суд порушив вимоги ст.ст. 34- 36 ГПК України, не взявши до уваги вирок Кіровського районного суду м. Донецьк від 30.01.2006 про засудження ОСОБА_20; судом не досліджувалися бухгалтерські документи щодо розподілу часток між учасниками ТОВ "Куйбишевське", висновки експертизи щодо правильності розподілу часток між учасниками товариства не відповідають вимогам законодавства. Суд в порушення с. 49 ГПК України (1798-12) не вирішив питання про розподіл судових витрат за проведення судової експертизи.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в касаційних скаргах просять постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд.

Скаржники доводять неправильне застосування судами ст. 40 Закону України "Про господарські товариства", оскільки учасники не були повідомленні про проведення загальних зборів, а наявне повідомлення не відповідає вимогам закону, так як повідомлення з питань зміни статутного фонду товариства повинно містити проект відповідних змін; висновки суду щодо не оскарження рішень загальних зборів акціонерів товариства від 18.01.2000 та від 29.01.2000 не правильні, оскільки позивачами питання про недійсність відповідних рішень не ставилося. Суд порушив вимоги ст.ст. 34- 36 ГПК України, не взявши до уваги вирок Кіровського районного суду м. Донецьк від 30.01.2006 про засудження ОСОБА_20; судом не досліджувалися бухгалтерські документи щодо розподілу часток між учасниками ТОВ "Куйбишевське". Суд в порушення с. 49 ГПК України (1798-12) не вирішив питання про розподіл судових витрат за проведення судової експертизи.

Розпорядженням секретаря судової палати від 21.07.2011 № 03.09-05/293 для розгляду справи сформовано колегію в складі суддів Чернов Є.В. –головуючий, Цвігун В.Л., Васищак І.М..

Розпорядженням секретаря судової палати від 01.08.2011 № 03.09-05/327 для розгляду справи сформовано колегію в складі суддів Овечкін В.Е., –головуючий, Чернов Є.В., Цвігун В.Л..

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є вимога про визнання частково недійсними установчих документів ТОВ "Куйбишевське" в частині невідповідності кількості акціонерів та зареєстрованих учасників ТОВ, та визначення їх часток, поновлення в списках засновників ТОВ, внесення відповідних змін до статуту та установчого договору ТОВ "Куйбишевське".

ВК АТЗТ "Куйбишевське"зареєстровано 25 травня 1994 р. на підставі Розпорядження № 692-р виконкому Куйбишевської районної ради м. Донецька, та протоколу №1 від 1.03.1994 р. установчої конференції.

Згідно Статуту ВК АТЗТ "Куйбишевське", підприємство було створено членами Куйбишевського орендного торгівельно-виробничого підприємства м. Донецька шляхом викупу державного майна - п. 1.1 Статуту.

Згідно п.3.1 Статуту ВК АТЗТ, розмір статутного фонду був 5.522.782 тис. кар. Він складається з приватизаційних паперів, особистих коштів, запозичених коштів.

Відповідно до виписки з додатку № 1 Установчого договору ВК АТЗТ "Куйбишевське", позивачами було внесено до ВК АТЗТ "Куйбишевське"майнові сертифікати вартістю 10,50 грн.

З п.5 Установчого Договору ВК АТЗТ "Куйбишевське"вбачається, що статутний Фонд складається з випущених акцій на суму - 4.219.250 тис. карб, та запозичених коштів - 1.303.532 тис. крб. разом 5.522.782 тис. карб.

Згідно з протоколами зборів акціонерів ВК АТЗТ "Куйбишевське"від 18.01.2000 р. та 29.01.2000 р. було прийнято колегіальне рішення про реорганізацію ВК АТЗТ "Куйбишевське". На зборах 18.01.2000 р. відповідно до протоколу були присутні 93 акціонера, які мали 25490 голосів, що складає 66.9%, тобто, збори були правомочними. За реорганізацію ВК АТЗТ "Куйбишевське"у ТОВ "Куйбишевське"проголосували 25163 голосів, що склало 99,1%, в зв'язку з чим таке рішення було прийнято.

Згідно Протоколу №8 зборів акціонерів від 29.01.2000 р., які фактично були продовженням Зборів від 18.01.2000 р., були присутні 51 акціонер з 23876 голосами, що складає 62,4%. На цих зборах було прийнято рішення про перерозподіл часток пропорційно часткам, які належали учасникам на момент проведення зборів.

Згідно п. 6.1 Установчого договору ТОВ,"Куйбишевське"статутний фонд у розмірі 55227,82 грн. поділений на частки, пропорційно внескам учасників. Згідно п.6.2 Установчого договору розподіл часток учасників товариства міститься у додатку №1 до цього договору, статутний фонд сформовано за рахунок внесків учасників при створенні ВК АТЗТ "Куйбишевське".

До Установчого договору додані всі необхідні відомості про учасників ТОВ, в тому числі анкетні данні, розмір їх часток у відсотках та у грошовому виразі. Відповідно до вказаного додатку позивачу ОСОБА_4 належить частка у Статутному фонді ТОВ "Куйбишевське"у розмірі 0,0737% - 40,71 грн, далі йде особистий підпис ОСОБА_4, позивачка ОСОБА_17 володіє 0,0737% - 40,71 грн., вона особисто розписалася у відповідній графі, аналогічні записи зроблені щодо позивачів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с.58 т.4), ОСОБА_2 ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_11, яким належить відповідно по 0,0772%, що складає 42,65 грн.

До Установчого договору додані всі необхідні відомості про учасників ТОВ, в тому числі анкетні данні, розмір їх часток у відсотках та у грошовому виразі.

Підставами для визнання індивідуальних актів ненормативного характеру, в тому числі статуту, недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Крім того, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача.

Статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників та враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.

До того ж, підставами для визнання статуту недійсним можуть бути лише випадки, прямо передбачені законом.

Суд може визнати недійсними установчі документи за наявності одночасно таких умов:

- на момент розгляду справи вони не відповідають вимогам законодавства;

- допущенні при їх прийнятті та затвердженні порушення не можуть бути усунуті;

відповідні положення установчих документів порушують права та законні інтереси позивачів.

За змістом роз'яснення п. 4.8 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14 (v5_14600-07) при визнанні недійсними окремих положень установчих документів повинно вказуватись, яким саме положенням закону суперечать ці положення, та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

Скаржниками не доведено, які саме їх корпоративні права порушено оспорюваними положеннями установчих документів та яким нормам закону вони суперечність.

Як було встановлено судом процес підписання статуту та установчих документів тривав декілька тижнів, всі бажаючі стати учасниками ТОВ "Куйбишевське", у присутності нотаріуса поставили свої підписи у відповідних графах установчих документів.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акціонери, які не підписали вказаних документів чи відмовились від їх підписання, не виконали обов'язкове для них рішення вищого органу, товариство не мало правових підстав включати таких осіб до складу учасників.

Оскільки судом встановлено, що згідно з протоколами зборів акціонерів ВК АТЗТ "Куйбишевське"від 18.01.2000 р. та 29.01.2000 р. було прийнято колегіальне рішення про реорганізацію ВК АТЗТ "Куйбишевське"і відповідні рішення є легітимним на момент прийняття судового рішення у даній справі, оскільки не визнані недійсним у встановленому законом порядку, а отже є обов'язковим і для позивачів, тому вимоги позову задоволенню не підлягають.

Судова колегія погоджується з правовим висновком суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, за даних обставин, не призводить до відновлення прав позивача за заявленими підставами, тому в позові відмовлено правомірно.

Крім того, касаційна інстанція враховує наступне.

П. 2 ст. 121 Конституції України визначено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини другої ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.

Згідно ст. 2 ГПК України Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Положенням вказаної норми надано офіційне тлумачення згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 (v003p710-99) , яким визначено поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", як орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Між тим, орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції прокурором не зазначено, що не відповідає правовим позиціям Верховного Сулу України у справі № 33/120-04 від 22.02.2005 р., п.п. 1, 3 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р. № 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (v_570600-02) .

Ст. 2 ГПК України не передбачає права прокурора на звернення в інтересах акціонерів або громадян –фізичних осіб.

Охоронювані законом інтереси держави, які мають захищати органи прокуратури, у даному випадку не пов'язані з суб'єктивними правами акціонерів АТЗТ "Куйбишевське".

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржників, в тому числі щодо вироку Кіровського районного суду м. Донецька від 24.07.2006, правильності правових висновків не спростовують, зводяться до вимог встановити інші обставини, зокрема, що стосується повідомленні про проведення загальних зборів акціонерів від від 18.01.2000 та від 29.01.2000, правильності розподілу часток учасників ТОВ "Куйбишевське", що до повноважень касаційної інстанції не відноситься, на предмет доказування та правильність правових висновків щодо невідповідності способу захисту порушеного права не впливає, тому до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви з яких їх оскаржено не визнаються підставами для скасування судових рішень.