Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача: Бабіній Т.М.

Державна екологічна інспекція в Донецькій області (надалі –"Інспекція") звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" в особі структурної одиниці "Старобешівська ТЕС" (надалі –"ВАТ "Донбасенерго") про стягнення 19 002 326,19 грн. збитків, заподіяних державі порушенням природоохоронного законодавства, а саме: наднормативне скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами в природний водний об’єкт.

Позовні вимоги мотивовані нормами ст.ст. 12, 38, 40, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (надалі –"Закон"), ст. 44 Водного кодексу України (надалі –"ВК України") та положеннями Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів (наказ Мінприроди України № 389 від 20.07.2009 р.; надалі –"Методика № 389") (z0767-09) .

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2011 р. (суддя Ушенко Л.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю в порядку ст.ст. 32- 34 ГПК України порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме –перевищення нормативу граничнодопустимого скиду забруднюючих речовин.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. (судді Москальова І.В., Алєєва І.В., М’ясищев А.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Інспекція звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. у зв’язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Інспекції в повному обсязі.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.12.2008 р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області видано Дозвіл № Укр.-Дон-3776 на спеціальне водокористування Старобешівської ТЕС. Відповідно до даного Дозволу метою водокористування є господарсько-питне та виробниче водопостачання, відведення оборотних (теплообмінних), господарсько-побутових та ливневих стокових вод. Дозволом встановлено фактичний та затверджений склад зворотних вод та граничнодопустимі скиди забруднюючих речовин у водний об’єкт зі зворотними водами.

Частина 3 статті 38 Закону визначає, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Статтею 44 Закону передбачено встановлення лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Судами встановлено, що у період з 10.03.2010 р. по 30.03.2010 р. Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Інспекції проведено перевірку додержання ВАТ "Донбасенерго" вимог природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10.-30.03.2010 р. Із вказаного Акту вбачається, що скид стічних вод станції у водоймище здійснюється по п’яти випусках: теплообмінні води –по випусках №№ 1 та 2; господарсько-побутові стоки – по випуску № 3; промислові-зливові води – по випусках №№ 4 та 5. Відомчий лабораторний контроль якості вод здійснюється лабораторіями ТЕС - лабораторією водоспоживання та водовідведення Старобешівської ТЕС ВАТ "Донбасенерго" (свідоцтво про атестацію № ВЛ-442/07, видане 20.07.2007 р., чинне до 20.07.2010 р.) та хімічною лабораторією (свідоцтво про атестацію № ВЛ-441/07 видане 20.07.2007 р. чинне до 20.07.2010 р.).

В ході перевірки проаналізовані дані якісного складу зворотних вод ТЕС за період з 01.09.2009 р. по 31.12.2009 р., в результаті чого встановлено перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Акт перевірки підписаний представниками відповідача без зауважень.

Пунктом є) частини 2 статті 68 Закону визначено, що винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище особи несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

15.03.2010 р. Інспекцією винесено Постанову № 09-53 про адміністративне правопорушення, якою посадових осіб відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. за порушення п. 3 ст. 44 ВК України.

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні його вимог (ст. 110 ВК України).

Згідно ст. 68 Закону застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 68 Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

На підставі перевірки та із застосуванням формули № 12, закріпленої Методикою № 389 (z0767-09) , Інспекцією здійснений розрахунок збитків, заподіяних державі порушенням водного законодавства у результаті наднормативного скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами Старобешівської ТЕС ВАТ "Донбасенерго" до Сатробешівського водосховища за період з 01.09.2009 р. по 31.12.2009 р., який склав 19 002 326,19 грн.

В той же час, господарськими судами встановлено, що згідно Методики № 389 наднормативним скидом забруднюючих речовин у водний об’єкт є частина маси фактично скинутої речовини у зворотних водах, що перевищує масу речовини, максимально допустиму для відведення за розрахунковий період.

Згідно п. 2.1. Методики № 389 (z0767-09) наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об’єкт з перевищенням граничнодопустимого скиду (ГДС) вважаються, зокрема, скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством; скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів ГДС регламенту.

Факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об’єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб’єктів господарювання та розрахунковим методом (п. 2.2. Методики № 389 (z0767-09) ).

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об’єкт зі зворотними водами, з перевищенням граничнодопустимого скиду здійснюється в даному випадку за формулою № 12, що міститься у п. 7.1. Методики № 389 (z0767-09) .

Як з’ясовано судами, за наведеною методологією необхідною умовою визначення суми збитків є встановлення факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду.

Однак, матеріали справи не містять доказів встановлення позивачем факту перевищення нормативу граничнодопустимого скиду, а лише встановлено перевищення граничнодопустимої концентрації забруднюючих речовин за контрольний період в одиницях виміру маси на одиницю об’єму. Дане свідчить про відсутність необхідної умови для належного застосування відповідного положення формули № 12 Методики № 389 (z0767-09) .

Крім того, слід звернути увагу на те, що для визначення розміру збитків за формулою № 12 (п. 7.1. Методики № 389 (z0767-09) ) необхідним є встановлення маси наднормативного скиду забруднюючої речовини у водний об’єкт зі зворотними водами внаслідок перевищення встановленого нормативу ГДС (формула № 1, п. 5.1. Методики № 389 (z0767-09) ).

Для здійснення розрахунків за формулою № 1необхідно встановити такі показники, як: Сiф (середня фактична концентрація i-ї забруднюючої речовини у зворотних водах, г/м3), Сiд (значення затвердженого нормативу ГДС i-тої забруднюючої речовини, г/м3), Qiф (фактичні витрати зворотних вод, м3/год), t (тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, год), 10-6 (коефіцієнт перерахування маси забруднюючих речовин).

Втім, з поданого позивачем розрахунку вбачається, що при встановленні маси наднормативного скиду забруднюючої речовини у водний об’єкт зі зворотними водами показник t (тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, год) взагалі не застосований, а показник Qiф (фактичні витрати зворотних вод) взято за весь розрахунковий період (з 01.09.2009 р. по 31.12.2009 р.), а не у розрахунку м3/год, як того вимагає Методика № 389 (z0767-09) .

Відповідно, слід погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про те, що факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об’єкт зі зворотними водами не доведений, а розрахунок заявленої до стягнення суми збитків здійснено позивачем всупереч положенням Методики № 389 (z0767-09) .

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 99, 103 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. у справі № 12/17 залишити без змін.