Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Агро-Стиль" 96526,28 грн., з яких 71233,51 грн. простроченого боргу за отриманий товар за договором поставки сільськогосподарської техніки № 056/В-22/506 від 27.12.2007 року та додаткової угоди до нього від 02.05.2008 року, 11046,07 грн. відсотків за неправомірне користування коштами та 14246,70 грн. збитків.

В ході розгляду справи Закрите акціонерне товариство компанія "Райз" змінило назву на "Публічне акціонерне товариство компанія "Райз" на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) , про що надані довідка та витяг з ЄДРПОУ (а.с. 24, 44-46).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.02.2011 року (суддя Бунякіна Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року (головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Гончар Т.В., Слободін М.М.), у позові відмовлено.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року, а справу передати на новий розгляд.

Заявник вважає, що судові рішення є незаконними у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішеннях, обставинам справи та винесеними з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку заявника судами попередніх інстанцій, при винесенні оскаржуваних судових рішень не були взяті до уваги приписи пункту 3.4 договору, яким передбачено, що при перерахуванні коштів необхідно обов’язково вказувати у платіжному дорученні на оплату –номер і дату договору та назву товару. У випадку відсутності вказаних реквізитів в платіжному документі постачальник самостійно визначає порядок віднесення та зарахування отриманих сум в погашення існуючих зобов’язань покупця та не враховано, що за відсутності номера договору у банківській виписці відповідачем було здійснене зарахування платежів у сумі 33721,44 грн. за договором №507-8280/22 від 17.10.2007 року, який на той час не був припинений та в сумі 68074,99 грн. за договором №056/В-22/506 від 27.12.2007 року, договір щодо якого проводиться стягнення у судовому порядку.

Також на думку заявника судами не було враховано те, що відповідачем не доведено існування договору №116 від 16.03.2008 року та акта звірки від 16.10.2008 року як зазначено в призначеннях згідно банківських виписок. Не було взято до уваги надані копії банківських виписок №406 від 16.10.2008 року та №419 від 29.10.2008 року, в яких зазначено інше призначення платежу.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даному випадку є розрахунки за договором поставки сільськогосподарської продукції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із недоведеності наявності заборгованості за договором поставки сільськогосподарської техніки на умовах остаточного розрахунку № 056/В-22/506 з додатками № 1, 2 (а.с.11-13) від 27.12.2007 року.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач здійснив перший платіж в сумі 90445,00 грн. 11.03.2008 року за платіжним дорученням № 98, другий платіж в сумі 74235,00 грн. та донарахування згідно з додатковою угодою в сумі 34088,00 грн. з терміном виконання до 01.11.2008 року сплачено двома платежами від 16.10.2008 року за платіжним дорученням № 406 на суму 50000,00 грн. та від 29.10.2008 року за платіжним дорученням № 419 на суму 101796,43 грн. (а.с.56 - 57), всього - 151796,43 грн., третій платіж в сумі 74235,00 грн. з терміном виконання до 01.08.2009 року та четвертий платіж в сумі - 74235,00 грн. з терміном виконання до 01.11.2009 року - погашено шляхом зарахування в рахунок погашення заборгованості відвантаженого товару, а саме: ячменю в кількості 239760 кг на загальну суму 193913, 58 грн. згідно з накладною № 42 від 07.09.2009 року (а.с. 21).

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно до статей 4-47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, поза увагою господарських судів залишився договір, на підставі якого виник спір, а саме пункт 3.4, згідно з яким при перерахуванні коштів, необхідно обов’язково вказувати в платіжному дорученні на оплату – номер і дату цього договору та назву товару. У випадку відсутності вказаних реквізитів в платіжному документі постачальник самостійно визначає порядок віднесення та зарахування отриманих сум в погашення існуючих зобов'язань покупця.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, аналогічні приписи містяться у статті 526 Цивільного кодексу України.

Під виконанням зобов’язання необхідно розуміти учинення сторонами обумовлених дій, що випливають із зобов'язання і складають предмет цього зобов’язання.

За таких обставин оцінку доказам оплати суди повинні були надавати виходячи з домовленості сторін з приводу оформлення платіжних документів, що не було зроблено ні судом першої, ні апеляційної інстанцій.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню в частині відмови у позові з передачею справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року у справі № 22/124 господарського суду Полтавської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" задовольнити.