Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянув касаційну скаргу

за участю представників

позивача: Фурсова Л.П. - директор;

відповідача: ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності від 25.02.2011 №9; ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від 22.07.2011 б/н;

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 30.03.2011 р.(суддя І.Харченка) позовні вимоги задоволено і договір сторін про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії від 12.02.1997 р. визнаний недійсним, як невідповідаючий ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 р. рішення місцевого суду скасовано і в задоволенні позову відмовлено (судді О. Градова, О. Латинін, І. Євдокімов). постанова мотивована ст. 63 ЦК України УРСР де зазначалось, що у разі наступного схвалення угоди особою, від імені якої вона укладена неповноважним представником, така угода створює, змінює і приймає цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду. Оскаржувана постанова не відповідає вимогам Закону України "Про споживчу кооперацію" (2265-12) . Договір від 12.03.1997 р. був сфальсифікований колишнім директором не раніше 2001 р. коли він вже не був директором (звільнений 28.07.1998 р.) і не мав повноважень на підписання договорів від імені позивача. Сторона в договорі виступає "Севгоркоопринторг", який був підрозділом позивача без прав юридичної особи. Тобто, на момент укладення договору він не відповідав вимогам ст. ст. 26, 29, 41 ЦК УРСР і відповідно ст.48 цього кодексу підлягає визнанню недійсним.

Висновок суду апеляційної інстанції не відповідає дійсним обставинам справи. Будівництво кафе було здійснено з 1989 - 1991 роки, тобто задовго до підписання спірного договору. Суд не надав належної оцінки акту державної комісії про прийняття в експлуатацію реконструйованого об’єкту лабораторії від 11.10.2001 р., а також поясненням самого відповідача. І до і після 1997 року відповідач укладав договори оренди на торгову площу під кафе. Наявність договору оренди не свідчить, що позивач погодився з угодою про передачу свого майна для придбання відповідачем права власності на кафе. Про наявність договору про дольову участь від 12.02.1997 р. позивачу було невідомо до 21.01.2005 р. і він обґрунтовано вважав, що відповідач не може бути власником кафе без згоди позивача, оскільки кафе побудоване на перекритті та стінах лабораторії, що належить позивачу на праві власності.

Про порушення свого права власності позивач дізнався з листа від 21.01.2005 р. в якому відповідач повідомив про своє право власності на залу кафе на підставі договору про дольове будівництво від 12.02.1997р., переданого по акту від 17.10.2001 р. Апеляційний суд не надав оцінку тому факту, що маючи на руках 3 роки свідоцтво про власність, відповідач до 2005 р. укладав договори оренди на торгівельну площу кафе. Крім цього, суд належним чином не дослідив докази, зокрема позивач не підписував акт держкомісії про прийомку реконструйованого об’єкта лабораторії з влаштуванням кафе "Експресс-ВЛ". Підтвердженням тому є висновки експерта де зазначено, що підпис директора Севміськкопринторгу та печатка на цьому акті підроблені.

При цьому апеляційний суд не звернув увагу на висновок експертизи №2/122 від 04.06.2008 р., де зазначено, що печатка Севміськкопринторгу в період з 1997-2005 р не змінювалась. Дійшов безпідставного висновку, що кримінальна справа порушена по факту підробки документів не має відношення до даної справи; безпідставно не надав часу позивачу отримати документи з архіву. Скаржник вважає, що суд порушив принцип змагальності передбачений ст. 4-3 ГПК України, суд фактично ухилявся від дослідження питання повноважень директора Севміськкопринторгу щодо укладення спірного договору. Натомість, без належного обґрунтування доказами позиції відповідача, задовольнив його апеляційну скаргу.

ТОВ "Експресс-ВЛ" у відзиві просить залишити постанову апеляційного суду без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

12.02.1997 року між Севміськкоопринкторгом, який зазначений у договорі як структурний підрозділ Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" (надалі- Відповідач) було укладено договір про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії, результатом якої є побудова будівлі на перекритті та стінах лабораторії для розміщення в ньому кафе "Експресс-ВЛ" (надалі- Договір). Договір набирає сили з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (том 1, арк. 13-15).

Згідно з розділом 5 Договору після закінчення реконструкції та здачі об’єкту в експлуатацію, розподіл результатів спільної діяльності здійснюється у наступному порядку: у власність Відповідача переходить кафе "Експресс-ВЛ", площею будівлі за зовнішньою стороною 89,4 кв.м, що зазначене на плані літерою А2, внутрішньою площею будівлі 73,4 кв.м, незавершене будівництво, обладнання, матеріали та інші цінності, що придбані для реконструкції об’єкту за Договором; Севміськкоопринкторг отримує зазначені у пункті 2.1. договору виконані роботи загальною кошторисною вартістю 13 332 грн (придбаний та заасфальтований майданчик у входу в пасаж площею 30 кв.м. реконструйовані ступені та установка чавунних решіток, асфальтування площею 100 кв.м. у входу у пасаж).

Стороною за Договором виступає Севміськкоопринкторг, який є структурним підрозділом Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки. Станом на час укладення Договору такого підрозділу в Кримпоживспілки не існувало. Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки було утворено постановою Кримспоживспілки №96 від 05.06.1998 р. відповідно до якої Севміськкоопринкторг увійшов до його складу. Відповідно до Статуту Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки останнє набирає статусу юридичної особи після державної реєстрації. Датою такої реєстрації є 05.08.1998 р. (том 3, арк.6, том 4, арк.68).

Згідно статті 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначаються їх статутом (положенням).

Договір від 12.02.1997 р. не відповідає вимогам статті 29 ЦК УРСР, тому що сторона за Договором на час його укладення не набула цивільних прав.

Крім цього, висновком експерта №3307 за судовою технічною експертизою від 10.02.2006 р. встановлено, що відтиснення печатки "горкоопринторг код 20750312" на документах "Договір про пайову участь в реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до 1 поверху головного корпусу Центрального ринку від 12.02.1997 р.", "Акт прийому-передачі майданчика від 12.02.1997 р." не відповідають відтисненням печатки "горкооприторг код 20750312", представленим на дослідження як зразки" (том 3, арк. 91-106). Посилання відповідача на подання на експертизу оновленої печатки- не знайшло свого підтвердження.

Також підтвердженням невідповідності Договору дійсним обставинам справи є факт посилання в пункті 6.4 Договору на проект реконструкції від 2001 року (том 1, арк.15), на підставі якого дійсно відбувалась реконструкція (том 1, арк. 111-130). Відсутність факту додруковування, на чому полягає Відповідач, спростовується висновком експерта №3307 за судовою технічною експертизою від 10.02.2006 р. (том 3 арк. 91-106).

Статтею 38 Розділу IV Статуту Кримської республіканської спілки споживчих товариств, який діяв на час укладення Договору та до складу якої входив і Севміськкопринторгу, власністю Кримспоживспілки є майно підприємств, яке складається з основних фондів, оборотних засобів та іншого майна, що перелічено в додатку №1 (том 1, арк. 94-96). Кримспоживспілка самостійно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном та реалізує права власника через свої органи (з’їзд, конференція, рада, правління) у відповідності до їх компетенції визначеної Статутом. Право власності позивача на майно підтверджується свідоцтвом від 30.10.2002 року (том 1, арк.57), а тому воно підлягає захисту в встановленому законодавством порядку .

На підставі зазначеного, місцевий суд визнав позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку, ним встановлено наступне.

30 листопада 1993 року здійснена державна реєстрація відповідача, як юридичної особи, розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації (ОКПО №22240466), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. 68-86 т. 1, арк. 113-114 т. 4).

05 серпня 1998 року здійснена реєстрація позивача - Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (ОКПО 30026756), як юридичної особи з структурними підрозділами (філіями), в тому числі в місті Севастополі (арк. 20-24 т. 1, арк. 6 т. 3, арк. 68-69, 95 т. 4). Ця юридична особа входить до Кримської республіканської спілки споживчих товариств (ОКПО 05501267) (арк. 94-105 т. 1, арк. 7 т. 3, арк. 96 т. 4).

До цього, в місті Севастополі існували засновані Кримською республіканською спілкою споживчих товариств юридичні особи:

з 24 січня 1994 року Севастопольське управління колгоспними ринками ("Севміськкоопринкторг"), яке зареєстровано Севастопольською міською державною адміністрацією 13 червня 1994 року за №ПК-11/6955 (арк. 49-51 т. 2);

з 29 жовтня 1996 року Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312) (арк. 23 т. 1), який на підставі постанови №108 від 12 червня 1997 року засновника підлягав реорганізації в філію позивача. 12 серпня 1998 року позивачем затверджено Положення про цю філію. Філія є правонаступником юридичної особи - Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312); вказане Положення про філію позивача було зареєстровано Севастопольською міською державною адміністрацією 28 березня 2000 року за №ФЛ-11/10755 та того ж дня внесені відомості до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про філію з ОКПО 20750312, тобто з тим же ОКПО, який мала юридична особа Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (арк.18-19, 28-29, 36-37 т. 1).

19 листопада 2003 року Севастопольською міською державною адміністрацією за №ФЛ-11/12491 погоджено Положення про Севастопольський міський та ринковий торг Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (арк. 30-35 т. 1). За цим Положенням Севастопольський міський та ринковий торг Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (скорочена назва "Міськкоопринкторг") є структурним підрозділом (без права юридичної особи) Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки, але має самостійний баланс, розрахунковий рахунок та інші рахунки в банках, печатку та штамп з своєю назвою.

Головний корпус за літерою "А" (пасаж) в місті Севастополі, вул. Щербака, 1, був та є власністю Кримської республіканської спілки споживчих товариств, його титульним власником зараз є позивач (арк. 57 т. 1, арк. 103-106 т. 2), а на 12 лютого 1997 року - юридична особа - Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312).

12 лютого 1997 року за пропозицією відповідача від 05 лютого 1997 року (арк.12 т.3) між відповідачем та юридичною особою - Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312) в особі директора ОСОБА_3, у простій письмовій формі був укладений договір про дольову участь в реконструкції частини вказаної будівлі пасажу, а саме, реконструкції перекриття приміщення лабораторії з надбудовою прибудови до першого поверху пасажу (арк. 13-17 т. 1).

На час укладення вказаного договору ОСОБА_3 був директором Севміськкоопринкторга. Він був звільнений розпорядженням №181-р від 28 липня 1998 року з 28 липня 1998 року (арк. 19-20 т. 2). З 29 липня 1998 року директором Севастопольського міськкоопринкторга призначений Саламахін Д.М. (арк. 22-23 т. 2).

За висновком судової експертизи по цій господарській справі підпис від імені ОСОБА_3 виконаний ним (арк. 84-88 т. 3). Але відтиск печатки на цьому договорі не відповідає наданому зразку печатки, що встановлено висновком судової експертизи по цій справі (арк. 91-106 т. 3). На вимогу апеляційного господарського суду Відділ державної безпеки відповів, що дані про надання дозволу на виготовлення печатки за збігом строку зберігання не збережені (арк. 45 т. 5). А тому, які печатки станом з 12 лютого 1997 року по 2005 рік включно мав Севастопольський міськкоопринкторг з достовірністю встановити не можна, через що апеляційний господарський суд вказаний висновок судової експертизи оцінив у сукупності з іншими доказами по справі про взаємостосунки сторін з будівництва кафе відповідачем за спірним договором.

За угодою до договору від 12.02.1997р., що є невід’ємною частиною договору, сторони домовилися, що збудоване за рахунок відповідача кафе "Експресс-ВЛ" загальною площею 89,4 кв.м. є власністю відповідача (арк. 16 т. 1).

З акту державної комісії від 11.10.2001р. про прийняття реконструкції в експлуатацію вбачається, що за замовленням відповідача була здійснена реконструкція, в результаті якої збудовано кафе загальною площею 119 кв.м. (миюча і кухня 45,6 кв.м., обідня зала - 73,4 кв.м), кошторисною вартістю 50.207 тис.грн. Цей акт підписаний директором Севміськкоопринкторгу Саламахіним Д.М., в цьому акті є зазначення на існування спірного договору та державного акту на право користування земельною ділянкою №858 від 25 серпня 1999 року, оренди №4 від 05 січня 1998 року, умови комунального обслуговування об’єкту - за договорами з водопостачання від 05 січня 1998 року №4, енергопостачання - №645 від 24 грудня 1999 року.

З 30 жовтня 2001 року право власності на новостворену в результаті реконструкції перекриття пасажу річ, а саме: прибудови обідньої зали за літерою "А2" площею 73,4 квм. до будівлі №1 по вул. Щербака міста Севастополя, оформлено за відповідачем, що підтверджується свідоцтвом (арк. 25 т. 5).

Позивач не заперечує того факту, що вказане кафе до травня 2001 року було збудовано за кошти відповідача, при цьому, позивач не заперечував проти такого будівництва тому, що вважав, що відповідач не буде мати право власності на таку річ.

Крім вказаного вище спірного договору, між позивачем та Севастопольським міськкоопринкторгом з 1998 року існували правовідношення з оренди торгового павільйону площею 104 чи 105 кв.м., на Центральному ринку. Фактично предметом оренди було перекриття лабораторії пасажу та інші приміщення пасажу, які не входять до новозбудованого кафе (арк. 38-54 т. 1).

Апеляційний суд наголошує на тому, що спірний договір був укладений не від імені позивача, а від імені іншої юридичної особи - Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312), яке було утворено, як юридична особа, 29 жовтня 1996 року та втратило статус юридичної особи після укладення вказаного договору, а зараз є філією позивача.

Позивач інших підстав для визнання договору недійсним не заявив . В тому числі, ним не були заявлені позовні вимоги про визнання договору недійсним за приписами статті 58 Цивільного кодексу України (недійсність мнимої і удаваної угод).

Відповідно до статті 63 Цивільного кодексу Української РСР у разі наступного схвалення угоди особою, від імені якої вона укладена неповноважним представником, така угода створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють; наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

З 2001 року (коли кафе було збудоване та прийняте в експлуатацію) по 2005 рік відповідач відкрито володів вказаним кафе, а позивач своїми конклюдентними діями схвалив укладений договір, він протягом тривалого часу мовчазною згодою явно виказував про свій намір вступити з відповідачем у правовідносини з будівництва (реконструкції) вказаного кафе, а також надавав згоду на здійснення відповідачем в цьому кафе підприємницької діяльності, такі дії позивача слід розцінювати як мовчазну згоду на здійснення правочину.

Лише у 2005 році між сторонами виникли непорозуміння в розмірі оплати за оренду приміщень, що стало поводом для виникнення цього спору (арк. 54-55, 106-108 т. 1).

Той факт, що у спірному договорі від 12 лютого 1997 року є відомості про дані, які на той час не існували (зазначення на позивача, як юридичну особу, яка була зареєстрована більш, ніж через рік; на проект, який розроблений проектною організацією в 2001 році), на думку апеляційної інстанції, не може бути підставою для задоволення позову, який необґрунтований статтями 55, 57 Цивільного кодексу Української РСР.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Досліджені матеріали справи свідчать про те, що позивач просить визнати недійсним договір від 12.02.1997 року з тих підстав, що він підписаний особою, яка не мала на це повноважень, інших правових підстав для визнання цього договору недійсним позивач, а ні в позові, а ні в додаткових заявах суду не наводив.

Апеляційний суд встановив що спірний договір укладав не позивач, а Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськооприторг", який з 29.10.1996 року на час укладання договору був юридичною особою, а зараз є філією позивача (том 1, арк. 20, 23).

На час укладання договору від 12.02.1997 року директором (сторони 2) в договорі був ОСОБА_3 В договорі зазначено, що директор діє на підставі Статуту. Але апеляційний суд не з’ясував яким Статутом керувався ОСОБА_3 при підписанні спірного договору та не досліджував його зміст. Тобто, апеляційним судом не досліджено повноваження директора підприємства, що входило до складу Кримспоживспілки (том 1, арк.18, 97), зокрема щодо вирішення питань власності.

Судом не досліджений зміст оспорюваного договору сторін на відповідність його вимогам законодавства для договорів такого виду. Не досліджений правовий статус виділеного для спільної діяльності майна (кому воно належало і хто мав право розпоряджатися ним, давати згоду на реконструкцію основних засобів і на підставі яких документів).

Суд першої інстанції також достеменно не з’ясував зазначені вище питання. Зокрема дійшов висновку, що сторона 2 у договорі від 12.02.1997 року не була юридичною особою на момент вчинення договору.

Крім цього, слід нагадати, що відповідно до ст. 639 ЦК України (ст. 154 ЦК УРСР) договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. (Закон не вимагає наявності печатки).

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій не з’ясовані всі обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України і доводи скарги з цього приводу є обґрунтованими. Вказане порушення призвело до неналежного встановлення фактичних обставин справи, а відповідно і правильного вирішення спору. Порушення норм процесуального права є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень на підставі ст. 11110 ГПК України (1798-12) і направлення справи на новий розгляд.

Під час повторного розгляду справи необхідно усунути вказані недоліки. Повно і об’єктивно дослідити всі фактичні обставини справи: достеменно з’ясувати хто був власником майна, що підлягало реконструкції, в якому порядку власник приймає рішення про реконструкцію, в чому вона полягає, яке реконструйоване майно в даному випадку отримав власник?. Хто був власником майна в період з 1989 року до 1997 року? Коли дійсно будувалось кафе "Експресс-ВЛ" і хто дійсно давав згоду на будівництво кафе на перекритті лабораторії ринку. (том 6, арк. 154). Суди не надали правової оцінки змісту акту держприйомки та твердженням позивача, що фактично кафе було побудоване у 1991 році; Належними доказами ці факти не підтверджено і не спростовано. Що фактично реконструювали по спірному договору: кровлю кафе "Евспресс-ВЛ" або добудували кафе на перекритті (матеріали будівництва). Необхідно з'ясувати чи відповідає спірний договір дійсним відносинам сторін (ст. 235 ЦК України). Встановити чому ТОВ "Експресс-ВЛ" орендувало кафе, якщо воно було побудовано за його кошти у 1991 році зі згоди власника лабораторії та інше. До встановлених обставин правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін.

Керуючись ст. ст. 1115-11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки задовольнити частково. Постанову Севастопольского апеляційного господарського суду від 19.05.2011р року та рішення господарського суду м.Севастополя від 30.03.2011 року у справі №5020-9/134-2/369-9/196-12/255 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.