Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2010 (суддя Примак С.А.) визнано грошові вимоги ТОВ "Темп" до ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" на суму 7 659 062,95грн. –4 черга задоволення; 557 604,58 грн. –6 черга задоволення, 125 грн. –1 черга задоволення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 (колегія суддів у складі: Джихур О.В. –головуючий, Виноградник О.М., Швець В.В.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Темп" у визнанні грошових вимог. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно з частинами 1, 3 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

В ст. 15 Закону закріплено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Виходячи зі змісту статей 14, 15 Закону кредитор, звертаючись до господарського суду з заявою з грошовими вимогами про визнання кредитором боржника самостійно визначає розмір кредиторських вимог, а також надає документи, в підтвердження вказаних вимог .

Тобто, виходячи з викладеного, обов'язок надання правового аналізу обґрунтованості чи безпідставності подання грошових вимог кредиторів до боржника, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.3010 введено процедуру розпорядження майном боржника строком на шість місяців, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Лукашука М.В.

Оголошення про порушення відносно боржнику справи про банкрутство опубліковано в газеті "Голос України" від 18.05.2010 № 89.

ТОВ "Темп" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з грошовими вимогами в межах строку їх подання –10.06.2010. Грошові вимоги зазначеного кредитора до боржника складали 8 216 667,53 грн., з них 7300 060,00 грн. сума основного боргу, 557 604,58 грн. пені, 277 402, 28 грн. збитки від зміни індексу інфляції, 81600,67 грн. 3% річних.

Грошові вимоги ТОВ "Темп" (продавець) до ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" (покупець) виникли в результаті невиконання боржником умов договору купівлі –продажу цінних паперів №Б-309-140 від 25.08.2009, відповідно до п.п. 1.1 –1.2 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та сплатити прості акції, що належать продавцю на праві власності в кількості 3041650 шт. на загальну суму 7300060 грн.

Відповідно до п. 2.1 покупець (боржник) повинен був сплатити продавцю (кредитору) на протязі 3-х банківських днів з дати підписання договору.

Згідно з п.1.3 договору право власності на цінні папери переходить до покупця з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця у зберігача.

Документом, що підтверджує факт здійснення переходу права власності на цінні папери на користь покупця, є виписка з рахунку у цінних паперах покупця у зберігача (п.1.4 договору).

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі –продажу цінних паперів №Б-309-140 від 25.08.2009 підписаний з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" генеральним директором Мініним Д.Б.

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Ст. 99 ЦК України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Згідно з п. 11 Статуту ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" станом на 13 серпня 2009 року у товаристві створюється виконавчий орган –дирекція, яку очолює генеральний директор. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Генеральний директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать виключної компетенції загальних зборів учасників (п.11.2 Статуту). Пунктом 11.3 Статуту встановлено, що генеральний директор підзвітний загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладання договору купівлі –продажу цінних паперів № Б-309-140 генеральним директором боржника був Мінін Д.Б., який на посаду генерального директора ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" призначений з 10.08.2009 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ № 1 від 10.08.2009. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців АБ № 692576 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" є Мінін Д.Б., який діє без обмежень (запис 2) (т.2 а.с.30).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Втім, частиною 2 ст. 203 ЦК України закріплено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Однак, дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками підприємств відповідно до установчих документів.

В ст. 207 ЦК України закріплено вимоги до письмової форми правочину, зокрема в ч. 2 закріплено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Судами встановлено, що 03.07.2009 на загальних зборах учасників ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" було прийнято рішення про придбання акцій українських товариств, в тому числі акцій Відкритого акціонерного товариства "Борисфен" за ціною 2, 40 грн. за акцію з метою їх продажу за більшою вартістю у зв’язку з необхідністю поповнення обігових коштів ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" з метою направлення їх на дострокове повернення кредитів за зобов’язаннями перед банківськими установами.

01.02.2010 на загальних зборах учасників ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" затверджено угоди (договори), що укладені Товариством протягом 2009 року, в т.ч. договір купівлі –продажу цінних паперів № Б-309-140 від 25.08.2009 (т.2 а.с.51).

На виконання умов договору за актом прийому –передачі від 27.08.2009 прості акції ВАТ "Борисфен" у кількості 3 041 650 шт. номінальною вартістю 0, 25 грн. на загальну суму 7 300 060 грн. передані продавцем покупцю. В той же день боржник став власником вказаних цінних паперів, що підтверджується копією виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №077317, засвідченою зберігачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФК "Славутич –Капітал" (т.2 а.с.28).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" у разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача, підтвердженням права власності на цінні папери в разі знерухомлення цінних паперів є виписка з рахунку у цінних паперах.

З виписки з рахунку у цінних паперах вбачається, що боржник набув право власності на акції Відкритого акціонерного товариства "Борисфен" 27 серпня 2009 року в кількості 3 041 650 шт..

Оскільки, у строк встановлений договором, боржник з кредитором не розрахувався, доказів оплати придбаних цінних паперів суду не надав, на підставі п.4.3 договору кредитор нарахував боржнику пеню за прострочку виконання грошового зобов’язання в розмірі 557 604, 58 грн., 3% річних в розмірі 81 600, 67 грн., та інфляційні втрати в розмірі 277 402, 28 грн.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання грошових вимог ТОВ "Темп" в розмірі 8 216 667,53 грн. за договором купівлі-продажу № Б-309140 від 25.08.2009 з огляду на те, що належними доказами в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України доведено наявність вказаної заборгованості, а договір купівлі –продажу цінних паперів №Б-309-140 від 25.082009 недійсним у встановленому порядку не визнаний.

Доводи скаржника про те, що договір купівлі –продажу цінних паперів № Б-309-140 від 25.082009 укладено лише з метою створити штучну заборгованість, оскільки неможливість здійснити оплату підтверджено ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2009 у справі № 29/272-09 про накладення арешту на грошові кошти боржника, колегією суддів до уваги не приймаються.

Укладення договорів купівлі –продажу при наявності накладеного арешту на грошові кошти не перешкоджало боржнику здійснювати господарську діяльність, в тому числі через укладення будь-яких господарських договорів, оскільки відповідно до ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі в тому числі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Ця обставина може бути предметом дослідження при вирішенні спору про визнання право чину недійсним при доведені умислу на укладення фіктивного право чину.

У відповідності до ст. 1117 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Інші наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 у справі № Б26/18-10-21 залишити без змін.