Приватне підприємство "Ірома" з вернулося до суду з позовом про присудження до стягнення з публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 328 492,86 грн., у тому числі 308 060,68 грн. основної заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2009 року по червень 2010 року за договором оперативної оренди (лізингу) нежитлового приміщення від 07.10.2009, 20432,18 грн. пені за період з 01.11.2009 по 01.07.2010.

Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити займані ним приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди від 07.10.2009.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.10.2010 (суддя Черняк Л.О.), яке залишене без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 (колегія суддів: Г.Мельник, Д.Новосад, О.Михалюк), позов задоволений частково: присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", 308 060,68 грн. заборгованості з орендної плати, 19 885,90 грн. пені; зобов’язано Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звільнити займані ним приміщення, які використовуються під розміщення в них Черкаської філії ПАТ "Західінкомбанк" та є частиною нежитлового адміністративно-побутового будинку, разом з прилеглими господарськими будівлями, загальною площею 362,5 кв. м, розташованих за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 274/1; у стягненні 546,28 грн. пені відмовлено; у стягненні 2000,00 грн. адвокатських послуг провадження у справі припинено.

Судові рішення мотивовані наступним.

07.10.2009 між МП "Інкомсервіс", правонаступником якого є ПП "Ірома"(орендодавець) та Черкаською філією ПАТ "Західінкомбанк"(орендар) укладений договір оперативної оренди (лізингу) нежитлового приміщення, згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оперативну оренду (без права подальшої зміни статусу такої операції на фінансовий лізинг до закінчення дії відповідного договору) частину нежитлового адміністративно-побутового приміщення, що підпадає під визначення основних фондів відповідно до ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", придбаного орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою), що знаходиться в м. Черкаси, б-р Шевченка 274/1, з прилеглими господарськими прибудовами. Загальна площа приміщення, яке передається в оренду, становить 362,5 м2 балансовою вартістю 1 238 162,00 грн.

Вищезазначене приміщення передане за актом від 01.09.2008.

Відповідно до п. 2.1 договору орендна плата на момент укладення цього договору складає 96,50 грн. за 1 м2 площі у місяць, а всього 34 981,25 грн., яка щомісячно не пізніше 30 числа попереднього перед оплачуваним місяцем, перераховується на поточний рахунок орендодавця згідно вставлених рахунків.

Пунктом 4.2 договору встановлено обов’язок орендаря перераховувати орендодавцю орендну плату у термін, визначений в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з моменту укладення договору і впродовж періоду користування ним орендованими приміщеннями орендну плату позивачу не сплачував, хоча відповідні рахунки-фактури про оплату орендних платежів щомісячно позивачем направлялися відповідачу за допомогою електронного зв’язку. Копії рахунків за період з жовтня 2009 року по травень 2010 року знаходяться в матеріалах справи.

У зв’язку із закінченням 07.06.2010 строку дії пролонгованого згідно з чинним законодавством договору оренди, позивач 29.06.2010 надіслав відповідачу та Черкаській філії ПАТ "Західінкомбанк" повідомлення (вих. № 21 від 29.06.2010) про відмову від переукладення договору оренди на новий строк у зв’язку з невиконанням орендарем договірних зобов’язань щодо сплати орендної плати з вимогою звільнити займані приміщення в двотижневий строк. Однак, як вбачається з матеріалів справи, даної вимоги відповідач не виконав, займані приміщення не звільнив та заборгованість з орендної плати не погасив, що і стало підставою даного позову.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача з орендної плати за період з жовтня 2009 року по червень 2010 року становить 308 060,68 грн., яка останнім не спростована.

Згідно з п. 5.2.2 договору, у випадку порушення орендарем термінів сплати орендних та інших платежів, визначених в цьому договорі, останній сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

У зв’язку з простроченням відповідачем внесення орендної плати позивач відповідно до ст. ст. 230- 231 Господарського кодексу України нарахував пеню за період з 01.11.2009 до 01.07.2010 в сумі 20 432,18 грн., яку і заявив до стягнення. Проте, господарський суд з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмежив розмір нарахованої позивачем пені до 19 885,90 грн.

Посилання відповідача на те, що момент виконання відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати за користування орендованими приміщеннями згідно з договором оренди поставлено у залежність від виставлення позивачем рахунків про її оплату, визнане судом безпідставним та документально не обґрунтованим, оскільки договором оренди чітко визначено як суму щомісячної орендної плати, так і строк її перерахування на рахунок орендодавця, а також встановлений обов’язок орендаря у визначений договором термін перераховувати орендодавцю орендну плату.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією постанови Правління Національного банку України № 68 від 12.02.2009 мораторій на задоволення вимог кредиторів введено строком на шість місяців з 13.02.2009 до 12.08.2009, в той час як договір оренди укладений між сторонами 07.10.2009 і пеню за прострочення відповідачем внесення орендної плати позивач почав нараховувати з 01.11.2009.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів банку, введений під час здійснення тимчасової адміністрації, не поширюється на зобов’язання, які пов’язанні з обслуговуванням господарської діяльності банку.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, зокрема, щодо визначення судами моменту виконання зобов'язання, який поставлений в залежність від виставлених рахунків, просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору визначений строк здійснення орендних платежів.

Вказівка на виставлення орендодавцем рахунків-фактур не змінює строку оплати і не є подією, з якою сторони пов'язують настання строку оплати.

Відсутність виставлених кредитором рахунків-фактур може бути обставиною заперечення боржника проти позову у разі неможливості встановити розмір грошового зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією господарських судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування пені за період з 01.11.2009 з урахуванням вимог ч. 6 ст. 230 ГК України, тобто поза межами у часі дії мораторію, запровадженого постановою правління НБУ №68 від 12.02.2009 та за об'єктами вимог, визначених ч. 4 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність".