Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників

позивача: Ларіонова О.О.,

відповідача: не з’явився

Приватне акціонерне товариство "Метробуд" (далі за текстом –ПАТ "Метробуд") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до товариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд" (далі за текстом –ТОВ "БКПБ "Цембуд") про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року у задоволені позовних вимог ПАТ "Метробуд" було відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідачем не були порушені строки передачі товару за договором купівлі-продажу № 46 від 01.10.2008 року, у зв’язку з цим і нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу є безпідставним, а тому в цій частині вимоги позивача також є необґрунтованими.

Не погоджуючись із вищезазначеними судовими актами, ПАТ "Метробуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

ТОВ "БКПЦ "Цембуд" згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалось передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів – скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 01.10.2008 року між ПАТ "Метробуд" та ТОВ "БКПБ "Цембуд" було укладено договір купівлі-продажу № 46, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця бетонну продукцію (надалі –товар) в кількості, асортименті і по цінах згідно додатків, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1. зазначеного Договору кількість товару, що повинен бути поставлений покупцю, визначається шляхом надання постачальнику письмових замовлень в порядку, встановленому п. 4 Договору.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем відповідно до існуючих інструкцій (згідно товарно-транспортних накладних, які підписані відповідальною особою покупця).

Згідно з п. 9.1. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 року.

Господарськими судами було встановлено, що покупцем перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 1 810 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 63 від 19.11.2008 року, № 73 від 25.11.2008 року, № 190 від 03.12.2008 року, № 193 від 04.12.2008 року, № 230 від 11.12.2008 року, № 81 від 26.01.2009 року, № 329 від 12.03.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, за платіжними дорученнями № 81 від 26.01.2009 року та № 329 від 12.03.2009 року поставки товару здійснено не було, що не заперечується відповідачем, а тому 20.09.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 261/1 про повернення коштів у розмірі 191 206, 44 грн.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) .

Відповідно до положень ст. 631 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 180 Господарського кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частина 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору № 46 від 01.10.2008 року було визначено в п. 9.1. вказаного Договору, відповідно до якого останній діяв до 31.12.2008 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що на вищезазначені обставини суди попередніх інстанцій уваги не звернули, а тому господарськими судами не було з’ясовано правової природи відносин сторін після закінчення дії Договору № 46 від 01.10.2008 року та не зазначено чи поширюються умови вказаного Договору на перераховані ПАТ "Метробуд" кошти за платіжними дорученнями № 81 від 26.01.2009 року та № 329 від 12.03.2009 року.

Також суд касаційної інстанції звертає увагу на той факт, що господарські суди помилково застосували статті 525, 526 Цивільного кодексу України, оскільки положення вказаних правових норм стосуються саме договірних відносин, замість того, щоб з’ясувати які норми матеріального права необхідно застосовувати до спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що внаслідок неповного з’ясування обставин справи поза увагою судів залишилась та обставина, що відповідач вказував, що на спірну суму у розмірі 191 206, 44 грн. поставка бетонної продукції в межах Договору № 46 від 01.10.2008 року не здійснювалась.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з’ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати обставини справи, дійсні права та обов’язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга приватного акціонерного товариства "Метробуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій –скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Метробуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року у справі № 10/518 –задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року та у справі № 10/518–скасувати.

3. Справу № 10/518 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.