Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зелена 109" (далі за текстом –ОСББ "Зелена 109") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі за текстом –ФОП ОСОБА_3) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: державного підприємства "Житлово-комунальна контора" (далі за текстом –ДП "Житлово-комунальна контора"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та встановлення сервітуту.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2011 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року рішення місцевого господарського суду було скасовано, а у задоволенні позовних вимог –відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСББ "Зелена 109", приватна фірма науково-виробничого підприємства "Комтех-плюс" (далі за текстом –ПФ НВП "Комтех-плюс") та товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція "Галицькі контракти" (далі за текстом –ТОВ "Редакція "Галицькі контракти") звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких посилаються на порушення судом норм матеріального і процесуального права і просять скасувати постанову апеляційного господарського суду.

Відповідач та керуючий санацією ДП "Житлово-комунальна контора" скористалися своїм процесуальним правом і подали відзиви на касаційні скарги, в яких проти доводів касаційних скарг заперечили і просили суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відзивів на касаційну скаргу подано не було.

Відповідач, його представник та представник третьої особи-1 в судовому засіданні проти доводів касаційних скарг заперечили та просили постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Позивача, третіх осіб-2,3, ПФ НВП "Комтех-плюс" та ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення відповідача, його представника та представника третьої особи-1, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 22.04.2004 року між ДП "Житлово-комунальна контора" та приватним підприємством "Леві" було укладено біржовий договір № 43-04/4 про купівлю-продаж приміщень 2, 3, 4 та 5 поверхів загальною площею 4 033, 3 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Також між ДП "Житлово-комунальна контора" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу від 18.03.2005 року, згідно якого третьою особою-1 було передано у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення пд ІІІ-ХVІІ загальною площею 275, 5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 прийняв і оплатив вказане приміщення відповідно до умов даного договору.

В подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.04.2005 року, за яким продавець (ОСОБА_1) зобов’язався передати у власність, а покупець (ОСОБА_2) зобов’язався прийняти та оплатити нежитлове приміщення пд ІІІ-ХVІІ загальною площею 275, 5 кв м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також, 15.07.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав у власність приміщення позначені на плані літерами пд ІІІ-ХVІІ загальною площею 275, 5 кв. м.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 03.10.2003 року рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 860 було надано дозвіл громадянам, організаціям на використання власних квартир як нежилих.

16.05.2006 року розпорядженням Личаківської районної адміністрації № 786 затверджено висновок міжвідомчої комісії про технічну можливість реконструкції нежитлових приміщень під оздоровчий центр загальною площею 177 10 кв.м. в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було проведено реконструкцію частини придбаних приміщень, в тому числі і спірного приміщення, яке після реконструкції позначене в технічному паспорті цифрою "2", загальною площею 10,6 кв.м .

З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2004 року більша частина окремих приміщень було продано приватному підприємству "Леві", а решта –іншим фізичним та юридичним особам.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що в поданих матеріалах касаційних скарг міститься ряд витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно яких право власності на приміщення спірної будівлі належить ТОВ "Редакція "Галицькі контракти", ПФ НВП "Комтех-плюс" та ОСОБА_5, проте судами попередніх інстанцій всупереч принципу повноти даних обставин справи встановлено та досліджено не було.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено набуття права власності на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Проте, апеляційний господарський суд, зазначивши що спірне нерухоме майно знаходиться у державній власності, залишив поза увагою той факт, що частина приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності особам, яких взагалі не було залучено до участі у справі.

Для доведення свого права, якщо воно піддається сумніву іншими особами, власник повинен надати докази, що підтверджують наявність у нього права власності на майно, зокрема, якими можуть бути відповідні правовстановлюючі документи.

Зазначені обставини не були враховані судом апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваного судового акту, у зв'язку з чим суд прийшов до передчасних висновків у справі, не врахувавши при цьому, що частина спірних приміщень на праві власності належить іншим особам.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до з ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання.

Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 41 Основного закону та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений права власності, господарські суди не повинні розглядати спори, що стосуються права власності, без участі самих власників спірного майна, оскільки їх участь у справі безпосередньо буде впливати на правильне вирішення спору.

Всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з’ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули та не залучили до участі у справі власників частини спірних приміщень.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати обставини справи, дійсні права та обов’язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційні скарги об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зелена 109", приватної фірми науково-виробничого підприємства "Комтех-плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція "Галицькі контракти" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року у справі № 5015/65/11 підлягають частковому задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року –скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційні скарги задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року у справі № 5015/65/11 – скасувати.

3. Справу № 5015/65/11 направити на новий апеляційний розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.