Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.

У березні 2009 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним пункту 4.1 "ж" договору страхування транспортних засобів № 980, укладеного з відповідачем 17.11.2008 р., та стягнення страхового відшкодування 83 839, 81 грн., а також судових витрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2011 року (суддя Загинайко Т.В.) в позові відмовлено (а. с. 33-35 т. 2)

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2011 р. (головуючий –Чоха Л.В., судді –Чимбар Л.О., Антонік С.Г.) р ішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2011 р. скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Визнано недійсним пункт 4.1 "ж" договору страхування транспортних засобів № 980 від 17.11.2008 р., укладеного між закритим акціонерним товариством "Єкатеринославська страхова компанія" та товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро".

Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" на користь закритого акціонерного товариства "Єкатеринославська страхова компанія" 83 839, 81 грн. страхового відшкодування та судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2011 р., залишивши в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2011 р.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом апеляційної інстанції, 17.11.2008 р. сторони уклали договір страхування транспортних засобів № 980, за умовами якого ТДВ "Страхова компанія "Союз-Дніпро" (страховик) прийняло зобов’язання при настанні страхового випадку відшкодувати ЗАТ "Єкатеринославська страхова компанія" матеріальну шкоду, а страхувальник зобов’язався сплачувати страхові платежі у встановленому договором порядку та строк.

Згідно розділу 1 договору об’єктом страхування є автомобіль Mitsubishi L200 реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008, вартістю 164 494 грн.

За умовами договору відповідач взяв на себе зобов’язання при настанні страхового випадку відшкодувати позивачу нанесену матеріальну шкоду. Страхова сума становить 164 494 грн.

Розділом 1 договору встановлено перелік страхових випадків, серед яких є дорожньо-транспортна пригода (ДТП). (а. с. 9-1, т. 1)

29.11.2008 року о 7 год. 10 хв. водій Комаров А.А., керуючи вказаним автомобілем по мосту № 2 проти електроопори № 60, не врахував дорожньої обстановки при виборі швидкості і скоїв наїзд на перешкоду, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження, а його власнику заподіяна матеріальна шкода, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АБ №004872 та постановою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2008 року у справі №3-10353/2008. (а. с. 108, 114, т. 1)

Із технічного паспорту автомобіля Mitsubishi L200 2008 року випуску вбачається, що вказаний автомобіль зареєстрований за власником: закритим акціонерним товариством "Єкатеринославська страхова компанія" 08.11.2008 року. (а. с. 12, т. 1)

Згідно рахунку на оплату № 586 від 05.12.2008 року вартість ремонту пошкодженого автомобіля склала 83 839, 81 грн. (а. с. 24,т.1)

Вказані кошти були перераховані позивачем ремонтній організації ДП "Ніко-Дніпропетровськ" ТОВ "Ніко –Україна" платіжним дорученням №27 від 09.12.2008 року на суму 35 000 грн. та №29 від 12.12.2008 року на суму 48 939, 81 грн. (а. с. 25,т.1)

Листом від 15.12.2008 року за №1224 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування у зв’язку з невиконанням позивачем своїх обов’язків, передбачених пунктом 4.1 "ж" договору страхування №980 від 17.11.2008 р., що згідно пункту 4.5 "г" цього ж договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. (а. с. 77,т.1).

Відповідно до статей 215 та 203 Цивільного кодексу України, однією з підстав визнання правочину недійсним є невідповідність його змісту вказаному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Спірні взаємовідносини сторін регулюються Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) , нормами Цивільного кодексу України (435-15) , правилами добровільного страхування, умовами договору страхування №630121728 від 15.10.2007 року.

Згідно ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування –це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно пункту 1.1, 1.3 Правил добровільного страхування наземного транспорту, затверджених 23.11.2007 року генеральним директором товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро", вказані правила розроблені відповідно до вимог Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) та інших нормативно-правових актів і регулюють відносини між страхувальником і страховиком. На підставі цих Правил страховик укладає договори страхування транспортних засобів з громадянами України та юридичними особами.

Пунктом 4.1 "ж" договору встановлено, що страхувальник зобов’язаний протягом двох робочих днів з початку дії договору пред’явити застрахований транспортний засіб для огляду та фотографування, про що додається відповідний документ.

Визнаючи цей пункт договору недійсним, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що він суперечить пункту 7.3 Правил, який визначає порядок укладення договору страхування та передбачає, що зазначені в заяві дані перевіряються на їх відповідність пред’явленим документам, а також шляхом обов’язкового огляду транспортного засобу. При огляді перевіряються реєстраційні номери, номери кузова, шасі (рами), інших агрегатів і складових частин транспортного засобу та додаткового обладнання. Виявлені пошкодження повинні бути зафіксовані у договорі страхування (полісі). У разі усунення страхувальником цих пошкоджень під час дії договору страхування, страховик робить відповідну відмітку у кожному екземплярі договору страхування (полісі) після огляду відремонтованого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 8.2 Правил страховик має право оглянути об’єкт страхування і зафіксувати в договорі страхування дані про його стан та ідентифікаційні ознаки.

Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України "Про страхування" та ст. 979 ЦК України, слід зазначити, що законодавець пов’язує виплату страхового відшкодування зі сплатою страхових платежів та настанням страхового випадку. Залежність виплати страхового платежу від факту повторного огляду транспортного засобу суперечить суті Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) .

Встановивши факт страхового випадку, про настання якого позивач належним чином повідомив відповідача, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з останнього страхового відшкодування.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, грунтуються на припущеннях, а не доведених фактах, а тому підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2011 року у справі за № 16/154-09(31/80-09) –без змін.