ухвалою господарського суду Херсонської області від 28.07.2006 року порушено справу № 5/149-Б-06 про банкрутство приватного підприємства "Агро-Ніка плюс"(далі –боржника) за його заявою в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі –Закону).

Постановою суду від 03.10.2006 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ляшка О.В.

Ухвалою суду від 14.05.2007 року повноваження арбітражного керуючого Ляшка О.В. з виконання обов'язків ліквідатора банкрута припинено та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Циркунову О.О., продовжено строк ліквідаційної процедури та зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідацію банкрута.

Ухвалами господарського суду від 20.09.2007 року, 25.01.2008 року, 27.09.2008 року та 06.10.2008 року строк ліквідаційної процедури і повноважень ліквідатора продовжено.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.05.2008 року затверджено реєстр вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі, відповідно до якого вимоги акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк"в особі Кримського регіонального департаменту визначені у розмірі –982 633,63 грн. з першою чергою задоволення, як заставного кредитора.

В ході ліквідаційної процедури проведено інвентаризацію майна банкрута та зборами комітету кредиторів прийнято рішення про реалізацію майна боржника шляхом продажу на біржових торгах.

03.02.2009 року АКБ комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" подано скаргу на дії ліквідатора Циркунової О.О. про визнання незаконними її дій з розподілу коштів від реалізації заставного майна –виробничої бази ПП "АгроНіка плюс", що знаходиться в АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. 3-я Промислова, 3 (том 5, а.с. 127-129) .

Скарга на дії ліквідатора слухалась судами неодноразово.

Судові рішення за наслідком скарги на дії ліквідатора Циркунової О.О. двічі скасовувались Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2009 року та Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2010 року (том 7, а.с. 233-236, том 9 а.с.54-59) з направленням справи на новий розгляд скарги на дії ліквідатора до суду першої інстанції. Судам зазначалось про необхідність при новому розгляді справи дослідити обставини формування ліквідаційної маси боржника в цілому, дослідити яке майно у складі ліквідаційної маси не було обтяжене заставою та порядок розподілу ліквідаторами коштів від реалізації такого майна. У випадку встановлення відсутності активів боржника, які не були обтяжені заставою, судам зазначено про необхідність дати оцінку тому, які кошти в цілому отримано ліквідаторами на задоволення вимог кредиторів першої черги та керуючись принципами пропорційного задоволення вимог кредиторів однієї черги відповідно до частини 3 статті 31 Закону дати оцінку діям ліквідатора Циркунової О.О. на предмет законності задоволення вимог першої черги в ході ліквідаційної процедури боржника.

При новому розгляді справи, ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.02.2011 року у задоволенні скарги відмовлено, продовжено строк ліквідаційної процедури і повноважень ліквідатора Циркунової О.О. до завершення ліквідаційної процедури (том 4, а.с. 147-148.) При цьому суд зазначив про відсутність грубих порушень законодавства при розподілі коштів від реалізації заставного майна ПАТ "УкрСиббанк"- виробничої бази ПП "АгроНіка плюс", що знаходиться в АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. 3-я Промислова, 3.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ПАТ "УкрСиббанк"звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року ухвалу господарського суду Херсонської області від 08.02.2011 року у справі № 5/149-Б-06 залишено без змін (том 5, а.с. 41-47). Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про дотримання законодавства про банкрутство при розподілі коштів від реалізації заставного майна та доповнив рішення суду першої інстанції висновками про безпідставність припинення повноважень ліквідатора боржника Циркунової О.О..

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ПАТ "УкрСиббанк"звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року та ухвалу господарського суду Херсонської області від 08.02.2011 року, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 25, 26, 30, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 4- 7, 98, 111-10, 111-12 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Статтею 111-12 ГПК України передбачено обов'язковість вказівок суду касаційної інстанції для судів при новому розгляді справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси ; майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя .

Відповідно до частини 1, 3 статті 31 Закону у першу чергу задовольняються : вимоги, забезпечені заставою, вимоги щодо виплати заробітної плати та прирівняних до неї платежів, витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Частинами 7, 8, 9 статті 30 Закону встановлено, що ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону. З основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі; інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Отже, вирішуючи питання задоволення вимог кредиторів першої черги за умов відсутності коштів для їх повного задоволення, законодавець визначив необхідним оцінити в цілому об'єм ліквідаційної маси боржника та її склад (заставне майно чи майно, не обтяжене заставою), виділивши заставне майно, як таке, що пріоритетно реалізується для задоволення вимог заставних кредиторів. Тільки у випадку відсутності іншого майна у складі ліквідаційної маси боржника кошти, отримані від реалізації заставного майна можуть розподілятися пропорційно між кредиторами першої черги відповідно до частини 3 статті 31 Закону. Отже, витрати ліквідатора в ліквідаційній процедурі можуть погашатися ліквідатором пропорційно до задоволення вимог заставного кредитора першої черги за відсутності інших коштів боржника (від реалізації майна, яке не є предметом застави).

Матеріалами справи підтверджується, що скасовуючи попередні рішення судів, прийняті за наслідком розгляду скарги на дії ліквідатора Циркунової О.О., касаційний суд зазначав про необхідність перевірки порядку реалізації решти активів боржника, окрім виробничої бази в м. Красноперекопську, які були ним самостійно зазначені, зокрема, комбайну ДОН 1500, трактора Т-170 МГ, трактора К-710, двох тракторів Т-170 (том 1, а.с. 18, том 7, а.с. 236), перевірити законність прийняття рішень комітетом кредиторів боржника згідно Протоколу №7 від 18.12.2008року в контексті правильності визначення кількості голосів кожного з конкурсних кредиторів згідно затвердженого реєстру вимог кредиторів, зокрема, щодо незаконності врахування голосів кредиторів, які випливають з пені та штрафних санкцій (том 5, а.с. 141-143 ). Також суду зазначалося про необхідність перевірки дійсності грошових вимог кредиторів, які були членами комітету кредиторів боржника на момент прийняття рішення комітету кредиторів 18.12.2008 року, зокрема, про можливе припинення зобов'язань, що випливали із застави внаслідок припинення основного зобов'язання, яким забезпечувалась застава ( том 9, а.с. 57).

Матеріалами справи підтверджується, що при новому розгляді справи суд першої інстанції не виконав вказівок касаційного суду на предмет дослідження дійсності грошових вимог кредиторів, які приймали участь в засіданні комітету кредиторів 18.12.2008року згідно Протоколу зборів кредиторів №7, а обмежився посиланням на те, що скаржник не має претензій щодо відповідності законодавству і правильності рішень комітету кредиторів, якими було розглянуто і затверджено склад та розмір витрат ліквідатора, здійснених при зберіганні, оцінці та продажу заставленого майна .

Такі висновки суду першої інстанції свідчать про невиконання вказівок Вищого господарського суду України та суперечать доводам скаржника щодо незаконності дій ліквідатора з приводу відшкодування за рахунок реалізації заставного майна витрат ліквідатора на зберігання майна, виготовлення технічної документації, проїзд залізницею, оренду автомобіля, на організацію цільових біржових торгів, брокерське обслуговування та інших витрат згідно розрахунку розподілу коштів, наданих ліквідатором (том 9, а.с. 140-142).

Матеріалами справи підтверджується порушення провадження у справі з урахуванням особливостей провадження згідно статті 51 Закону, що не вимагає обов'язкового утворення комітету кредиторів боржника, однак не виключає можливості утворення такого комітету кредиторів після затвердження судом реєстру вимог кредиторів, поданого ліквідатором боржнику. Отже, для обґрунтування законності рішень комітету кредиторів про затвердження витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі суду належало перевірити законність формування комітету кредиторів та кількість голосів, якими такі кредитори вправі приймати рішення на засіданнях комітету кредиторів.

Матеріалами справи підтверджується, що вирішуючи питання про законність дій ліквідатора Циркунової О.О., яка за рахунок реалізації заставного майна відшкодувала собі понесені витрати в ліквідаційній процедурі суди не перевірили згідно документів бухгалтерського обліку фактичного здійснення таких витрат Циркуновою О.О. до моменту їх відшкодування судом.

Відповідно до частини 3 статті 31 Закону, у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відшкодування ліквідатору всіх витрат, понесених з реалізацією заставного майна та частини витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, не дотримавшись принципу пропорційного задоволення вимог першої черги, в той час як статтею 31 Закону не передбачено жодного винятку для окремого (повного) задоволення витрат ліквідатора в ході ліквідаційної процедури.

Також судами не перевірено обставин здійснення фактичних платежів ліквідатором Циркуновою О.О. в ході ліквідаційної процедури та згідно яких документів бухгалтерського обліку підтверджується фактичне понесення витрат.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що скарга окремого кредитора на дії ліквідатора не може бути підставою припинення повноважень ліквідатора боржника, а тільки рішення комітету кредиторів про припинення повноважень ліквідатора надає суду право припинити повноваження ліквідатора та зазначає, що відповідно до частини 4 статті 25 Закону дії ліквідатора ( ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів, а відповідно до частини 9 статті 3 Закону встановивши невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) суд вправі самостійно прийняти рішення про усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийнято з порушенням законодавства про банкрутство та норм процесуального права про обов'язковість вказівок касаційного суду для судів нижчестоящих інстанцій, а отже вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд скарги на дії ліквідатора Циркунової О.О. до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду належить дослідити чи було фактично та на яку суму оплачено ліквідатором Циркуновою О.О. витрати в ліквідаційній процедурі згідно поданого нею розрахунку (том 9, а.с. 133 ); чи існували на момент відчуження спірного майна забезпечені заставою вимоги АБ "Факторіал Банк" та АКТ СР "Укрсоцбанк", якщо згідно тверджень ліквідатора Циркунової О.О. застава була оформлена по підроблених документах (том 9, а.с. 134); чи правомірно включено до комітету кредиторів боржника АБ "Факторіал Банк" та АКТ СР "Укрсоцбанк", якщо мала місце підробка заставних документів; чи правомірно голосувала на засіданнях комітету кредиторів ДПІ в м. Херсоні кількістю голосів 653, визначених із загальної суми грошових вимог, куди згідно ухвали господарського суду Херсонської області від 14.05.2008року включено 253893,04грн. штрафних санкцій. З урахуванням встановленого та положень статей 3-1, 31 Закону суду належить дати оцінку правомірності дій ліквідатора Циркунової О.О. при розподілі коштів, виручених від реалізації заставного майна, та дійти висновку про можливість задоволення (часткового або повного) поданої скарги на дії ліквідатора Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року та ухвалу господарського суду Херсонської області від 08.02.2011 року скасувати, справу № 5/149-Б-06 передати на новий розгляд скарги на дії ліквідатора Циркунової О.О. до господарського суду Херсонської області.