Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Столярська О.І. (дов. від 17.11.10 № 13),

відповідача: Остапенко Б.О. (дов. від 01.06.11),

Рішенням від 19.08.2010 господарського суду м. Києва в задоволенні позову про розірвання договору про надання складських послуг № 1/20080905/100 від 30.09.2008, стягнення 693199,10 грн. заборгованості та 1957924,28 грн. збитків відмовлено повністю.

Постановою 10.02.11 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Фіге Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення –без змін.

Крім того, відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість його представника бути присутнім в даному судовому засіданні.

Колегія суддів, дослідивши мотиви заявленого клопотання, не знайшла підстав для його задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору від 30 вересня 2008 року № 1/20080905/100 про надання складських послуг, укладеного між ТОВ "Де Агостіні Паблішинг" та ТОВ "Фіге Україна", останнє взяло на себе зобов'язання надавати відповідачу складські послуги, зокрема, розвантаження/навантаження товару, перевірка товару, відбір товару для відвантаження, зберігання товару, а відповідач - приймати та своєчасно і в повному обсязі їх оплачувати.

Відповідно до п. п. 1.2 договору зберігання товару здійснюється в кількості 600 зарезервованих палетних місць на місяць.

Згідно Додатку 4 від 30 грудня 2008 року до Договору резерв було збільшено з 600 до 800 палетних місць.

За умовами п.5.1 договору відповідач здійснює оплату за послуги позивача згідно з порядком, визначеним у додатку 2, згідно якого (в редакції додатку 4 від 30 грудня 2008 року) щомісячна плата за зберігання 800 зарезервованих палетних місць складала 7840,00 євро, без врахування податку на додану вартість, та підлягала сплаті в гривнях за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку. Додатково до плати за зберігання підлягали оплаті операційні послуги позивача, з розрахунку за одиницю обслуговуваного товару згідно додатку 2 до Договору.

Строк дії договору встановлено до 31.12.2011 у разі відсутності письмового повідомлення про розірвання договору до 30.11.2008 року.

Пунктом 14.2 договору передбачено, що будь-яка сторона може вимагати припинення дії цього договору з поважної причини шляхом надання письмового повідомлення про розірвання, що надсилається рекомендованим листом, в одному з таких випадків: інша сторона порушила істотне зобов'язання згідно з договором, і це порушення можна було усунути, але ця інша сторона не усунула порушення впродовж 30 днів, незважаючи на два послідовних письмових повідомлення з докладним викладом порушення та вимогою про його усунення та попередженням про припинення дії договору у разі невиконання; кожна сторона може вимагати негайного припинення цього договору у випадку припинення господарської діяльності іншою стороною, банкрутства, або неплатоспроможності, коли сторона йде на компромісну домовленість або врегулювання справи з кредиторами або передачу прав кредиторам, добровільну (не стосується реорганізації або об'єднання) або обов'язкову ліквідацію, має розпорядника або адміністратора, призначених для розпорядження майном боржника; якщо сторони не домовляться про корегування ціни, викладеному у розділі 5.2 протягом 3 місяців після повідомлення.

Судами з’ясовано, що відповідач листами від 10.09.2009, від 19.10.2009, від 05.11.2009, від 13.11.2009, від 17.11.2009, від 14.12.2009 звертався до позивача про розірвання договору в односторонньому порядку з посиланням на те, що сторони не домовились про корегування ціни за зберігання.

Також, відповідач листами від 05.11.2009, від 13.11.2009, від 17.11.2009 звертався до позивача з вимогами повернути товар, що було зроблено в період з 16.11.2009 по 20.11.2009 та підтверджується відповідними накладними.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій послались, зокрема, на те, що договір припинив свою дію у зв’язку з відмовою відповідача від останнього в порядку пункту 14.2 договору, а також на ч. 4 ст. 226 ГК України, згідно якої не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов’язальної сторони від подальшого виконання зобов’язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій зроблено без врахування усіх фактичних обставин справи.

Так, зазначеним вище п. 14.2 договору передбачено можливість припинення дії договору на вимогу однієї із сторін, зокрема, якщо сторони не домовляться про корегування ціни в порядку, викладеному у розділі 5.2, протягом 3 місяців після повідомлення.

При цьому судами не надано відповідно оцінки п. 5.2 договору, яким встановлено, що корегування цін на послуги може здійснюватись у випадку зростання зовнішніх витрат шляхом подання позивачем відповідачу письмового повідомлення.

В той же час, судами не досліджено, чи було дотримано сторонами в даному випадку передбачений договором порядок корегування цін на послуги за спірним договором, у зв’язку з чим передчасним є висновок судів щодо припинення дії останнього за вимогою відповідача.

З врахуванням вказаного також необгрунтованим вбачається застосування в даному випадку положень ч. 4 ст. 226 ГК України.

Крім того, в частині вимог позивача про стягнення з відповідача вартості послуг за резервування складу за листопад 2009 року –травень 2010 року суди послались на те, що резервування палетомісць за відповідачем на певний строк незалежно від факту знаходження на них товару не передбачено договором.

В той же час, судами не враховано п. 2.1, яким встановлено обов’язок позивача забезпечити відповідача складськими приміщеннями.

З врахуванням викладеного та з огляду на ч. ІІ ст. 1117, згідно якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. п. 1-1 ст. 80, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 19.08.10 господарського суду м. Києва та постанову від 10.02.11 Київського апеляційного господарського суду у справі № 14/119 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.