Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбас-БелАЗ-Сервіс СП" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" про стягнення 552394,66 грн. заборгованості, у тому числі 527556,65 грн. основного боргу, 19562,21 грн. пені, 2447,65 втрат від інфляції та 2828,15 грн. 3 % річних.

Рішенням господарський суд Запорізької області від 29.12.2010 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) позовні вимоги задовольнив частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-БелАЗ-Сервіс СП" 527556,65 грн. основного боргу, 2447,61 грн. індексу інфляції, 2688,07 грн. 3% річних, 19280,10 грн. пені; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбас-БелАЗ-Сервіс СП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" 27.08.2009 укладений контракт № КБ-2009/200 на технічне обслуговування; за період з 30.12.2009 по 26.04.2010 позивач здійснив виконання робіт відповідачу на загальну суму 673970,80 грн.; факт виконання робіт, їх вартість, об’єми та якість підтверджується підписаними обома сторонами актами виконаних робіт та податковими накладними на загальну суму 673970,80 грн.; за виконані роботи позивач надав відповідачу відповідні рахунки на загальну суму 673970,80 грн.; 30.03.2010 позивач направив відповідачу претензію (вих. № 3299-100) про сплату залишку заборгованості; сума заборгованості відповідача за контрактом перед позивачем складає 527556,65 грн.; позивачем пред’явлена до стягнення сума пені в розмірі 19562,21 грн.; згідно проведеного судом перерахунку пред’явленої до стягнення суми пені, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню, складає 19280.10 грн., в решті пред’явленої до стягнення суми пені слід відмовити, яка є необґрунтованою. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань позивачем пред’явлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 2828,15 грн. та сума індексу інфляції в розмірі 2447,65 грн., судом в судовому засіданні проведено перерахунок пред’явленої до стягнення суми 3% річних та суми індексу інфляції та встановлено, що сума 3% річних та сума індексу інфляції, які підлягають стягненню складають: сума 3% - 2688,07 грн., сума індексу інфляції –2447,61 грн., в решті пред’явлених до стягнення сум слід відмовити, які є необґрунтованими.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2011 (судді: Акулува Н.В.–доповідач, Будко Н.В., Приходько І.В.) у справі № 7/137/10 рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2010 у справі №7/137/10 скасовано частково, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-БелАЗ-Сервіс СП" про стягнення 552394,66 грн. заборгованості, у тому числі 527556,65 грн. основного боргу, 19562,21 грн. пені, 2447,65 грн. втрат від інфляції та 2828,15 грн. 3 % річних задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-БелАЗ-Сервіс СП" 190413,55 грн. основного боргу, 768,38 грн. 3% річних, 5250,66 грн. пені, 1964, 32 грн. витрат з оплати державного мита за подання позову, 83,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2010 у справі №7/137/10 залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарський суд Запорізької області від 29.12.2010, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2011 у справі № 7/137/10, а передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбас-БелАЗ-Сервіс СП" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" (замовник) 27.08.2009 укладений контракт № КБ-2009/200 на технічне обслуговування, відповідно до пункту 1.1 якого, виконавець зобов’язується виконувати технічне обслуговування, діагностування та ремонт (ТОіР) техніки замовника (БелАЗ-75131-5шт.) у відповідності з вимогами нормативно –технічної документації, а замовник зобов’язується приймати та сплачувати виконані роботи.

Згідно пункту 4.2 контракту, проведення робіт здійснюється в робочому графіку, узгодженого сторонами.

Відповідно пункту 2 додаткової угоди № 1 від 25.01.2010 до контракту № КБ-2009/200 від 27.08.2009, сторони узгодили, що пункт 4.2. викласти в наступній редакції: "Проведення робіт здійснюється в робочому графіку виконавця, узгодженому сторонами: Роботи здійснюються робочим персоналом в кількості 6-ти чоловік. Загальний норматив –462 чоловіко-годин за тиждень".

У відповідності з пунктом 2.1.4 контракту, до обов’язків виконавця відноситься представляти замовнику документи (акти виконаних робіт) про проведення обслуговування техніки замовника (додаток №1).

Згідно пункту 3.4 контракту, після закінчення робіт виконавець оформлює акт виконаних робіт додатком №4, що складається на підставі наряду-замовлення виконавця, який повинен бути підписаний уповноваженим представником замовника.

На виконання своїх зобов’язань за контрактом, за період з 30.12.2009 по 26.04.2010, позивач здійснив виконання робіт відповідачу на загальну суму 673970,80 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (додаток №4/ №КБ0000302 від 30.12.2009, №КБ0000001 від 13.01.2010, №КБ0000010 від 26.01.2010, №КБ0000022 від 11.02.2010, №58 від 26.03.2010року, №78 від 12.04.2010, №КБ000085 від 26.04.2010, №КБ000033 від 26.02.2010, №КБ000048 від 11.03.2010 та актами про проведення обслуговування техніки замовника (додаток №1) №КБ0000011 від 26.01.2010, №КБ 000002 від 13.01.2010, №КБ0000023 від 11.02.2010, №КБ0000049 від 11.03.2010, №КБ0000034 від 26.02.2010, №КБ0000059 від 26.03.2010, №79 від 12.04.2010, №КБ000086 від 26.04.2010.

Також судовими інстанціями встановлено, що відповідачем не заперечується факт виконання робіт, матеріали справи містять довіреність на підписання спірних актів, підпис представника підприємства скріплений печаткою підприємства. Таким чином, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що вказані акти є належними доказами, які надані на підтвердження виконання робіт за контрактом № КБ-2009/200 на технічне обслуговування.

Згідно пункту 4.3 договору, оплата здійснюється замовником по рахунку, що виставляється виконавцем на підставі акту виконаних робіт за звітний період.

Позивач у позовній заяві посилається на рахунки на загальну суму 673970,80 грн., однак позивачем не доведено направлення рахунків на адресу відповідача. Таким чином, оскільки факт направлення рахунків відповідачу не підтверджується, відповідно строк виконання зобов’язання відповідача з оплати, що передбачений пунктом 4.3 контракту, не настав.

Позивач 02.04.2011 направив на адресу відповідача претензію вих. № 3299-100 від 30.03.2010, в якій просив сплатити заборгованість в сумі 311730,34 грн. Вказана сума заборгованості виникла за актами №КБ0000302 від 30.12.2009, №КБ0000001 від 13.01.2010, №КБ0000010 від 26.01.2010, №КБ0000022 від 11.02.2010, №КБ0000011 від 26.01.2010, №КБ 000002 від 13.01.2010, №КБ0000023 від 11.02.2010, №КБ0000049 від 11.03.2010, №КБ0000034 від 26.02.2010. Факт направлення вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком "Укрпошта" №4300 від 02.04.2010 та описом вкладення у листі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що у відповідача виник обов’язок сплатити вказану суму (311730,34 грн.) у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Судами встановлено, що платіжними дорученнями №№ 619, 620, 621, 622, 623 від 19.04.2010 відповідач частково сплатив суму заборгованості, яка зазначена у претензії, а саме оплатив 31000,00 грн. за актом №КБ0000302 від 30.12.2009, 56097,36 грн. за актом №КБ0000001 від 13.01.2010, 34146,04 грн. за актом №КБ0000022 від 11.02.2010, 41,18 грн. за актом №КБ 000002 від 13.01.2010, 32,21 грн. за актом №КБ0000023 від 11.02.2010.

Заборгованість становить 190413,55 грн.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду (статті 837-864 Цивільного кодексу України (435-15) ).

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов’язань господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми 190413,55 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення 3% річних за період з 10.04.2010 по 18.04.2010 від суми 311730,34 грн., що складає 204,97 грн.; з 19.04.2010 (дата часткової оплати) по 25.05.2010 (кінцева дата розрахунку, що застосовувалась позивачем) від суми 190413,55 грн., що складає 563,41 грн.; всього 768,38 грн.; інфляційні нарахування задоволенню не підлягають, оскільки у період квітень-травень 2010 року індекси інфляції складали 99,7% та 99,4%, що свідчить про факт дефляції.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до умов пункту 6.2 контракту, рахунок, оформлений виконавцем на умовах оплати (по факту виконання робіт за контрактом), не сплачений замовником в установлений строк, розглядається виконавцем, як порушення умов договору та дає право виконавцю стягувати з замовника пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, апеляційним господарським судом обґрунтовано визначив, що стягненню підлягає пеня за період з 10.04.2010 по 18.04.2010 від суми 311730,34 грн., що складає 1400,65 грн.; з 19.04.2010 (дата часткової оплати) по 25.05.2010 (кінцева дата розрахунку, що застосовувалась позивачем) від суми 190413,55 грн., що складає 3850,01 грн.; всього 5250,66 грн.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.

Головуючий, суддя:	Могил С.К.
Судді:	Бернацька Ж.О.
	Борденюк Є.М.