Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

ТОВ "Гранатова зірка" звернулося до господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою до ВАТ "Новоукраїнський кар’єр" про стягнення 91271 грн. 01 коп. боргу за товар.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2010 у справі №12/154 (суддя Макаренко Т.В.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 (колегія суддів: головуючий Герасименко І.М., судді Кузнєцова І.Л., Сизько І.А.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі ВАТ "Новоукраїнський кар’єр" просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 у справі №12/154, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Гранатова зірка" просить залишити рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 у справі №12/154 без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Новоукраїнський кар’єр" –без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.05.2011 порушено касаційне провадження у справі № 12/154.

Розпорядженням секретаря судової палати ВГСУ від 23.05.2011 у справі №12/154 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий –Плюшко І.А., судді Кочерова Н.О., Самусенко С.С. (доповідач).

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Крім того, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно відповідних видаткових накладних та довіреностей ТОВ "Гранатова зірка" передано ВАТ "Новоукраїнський кар'єр" товар на загальну суму 190 771 грн. 01 коп.

З посиланням на ч.1 ст. 173 ГК України, ч.1 ст. 202 ЦК України та ст. 11 ЦК України суди попередніх інстанцій визначилися, що між сторонами склалися правовідносини з купівлі-продажу товарів.

Відповідно до ст. 1117 ГПК касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди встановили, що вищезазначені видаткові накладні підписані як позивачем, так і відповідачем, підписи скріплені печатками сторін, тому письмова форма правочинів за ст. 207 ЦК України вважається додержаною. Вказані обставини свідчать про те, що у відповідача виник обов’язок оплатити вартість отриманого товару у повному обсязі.

Як встановлено господарськими судами, ВАТ "Новоукраїнський кар'єр" за отриманий товар здійснило частковий розрахунок на суму 99 500 грн.

В зв’язку з тим, що строк оплати сторонами не був встановлений, на адресу ТОВ "Новоукраїнський кар'єр" направлено вимогу від 26.10.2010 №135 в порядку ст. 530 ЦК України, яка була отримана відповідачем 02.11.2010.

Доказів виконання зобов’язань по оплаті вартості товару відповідач не надав, у зв’язку з чим господарські суди дійшли, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, правомірного висновку про стягнення з відповідача суми боргу.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2010 у справі № 3/92 було встановлено факт відсутності договірних відносин між сторонами, у зв’язку з чим підстав для задоволення позову в даному випадку не вбачається, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до змісту рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2010 у справі № 3/92 в задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано доказів направлення вимог в порядку ст. 530 ЦК України, тобто дана справа, де вимога була надана 26.10.2010, була розглянута з інших підстав.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам процесуального та матеріального права, а доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків, у зв’язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський кар’єр" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 у справі № 12/154 залишити без змін.