Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2010 р. (суддя: Довга О.І.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. (судді: Краєвська М.В., Галушко Н.А., Орищин Г.В.), позовні вимоги Приватного підприємства "Бізнес-СВ" (надалі –ПП "Бізнес-СВ") до Виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області задоволені повністю: визнані недійсними рішення Виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області від 02.11.2010 р. № 386 "Про затвердження Акту комісії по безхозних відходах та прийняття на баланс міської ради безхозних відходів виробництва ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна", від 02.11.2010 р. № 387 "Про реалізацію відходів виробництва ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна"; визнано за ПП "Бізнес-СВ" право власності на залізоцинковмісні відходи, що зберігаються у шламонакопичувачах за адресою: Львівська область, м. Сокаль, вул. Яворницького, 105.

Не погоджуючись із указаними судовими актами, заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення, яким в позові ПП "Бізнес-СВ" відмовити –у частині позовних вимог про визнання за ПП "Бізнес-СВ" права власності; припинити провадження у справі –у частині вимог щодо визнання недійсними рішень Виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області від 02.11.2010 р. № 386 та від 02.11.2010 р. № 387.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 328, 334, 655, 656 Цивільного кодексу України, статті 144 Господарського кодексу України, статей 1, 12, 21 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідач та третя особа на стороні позивача не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, третіх осіб на стороні відповідача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.12.2004 р. між Дочірнім підприємством "Каскад" ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно з пунктом 1.1. якого продавець продав, а покупець купив три шламонакопичувачі (поз. 118, 119, 120), які містять залізоцинковмісні відходи виробництва хімзаводу, що знаходяться по вул. Яворницького, 105, м. Сокаль, Львівської області.

16.10.2006 р. між ТОВ "Енергія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерком-Сервіс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, предметом якого були три шламонакопичувачі (поз. 118, 119, 120), які містять залізоцинковмісні відходи виробництва хімзаводу, що знаходяться по вул. Яворницького, 105, м. Сокаль, Львівської області.

25.12.2009 р. між ТОВ "Інтерком-Сервіс" (продавець) та ПП "Бізнес-СВ" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 5153, відповідно до пункту 1.1. якого продавець продав, а покупець купив три шламонакопичувачі (поз. 118, 119, 120), які містять залізоцинковмісні відходи виробництва хімзаводу, що знаходяться по вул. Яворницького, 105, м. Сокаль, Львівської області, які належать продавцю на праві приватної власності.

Відповідно до пункту 11.1. договору від 25.12.2009 р. покупцеві відомо, що в придбаних шламонакопичувачах знаходяться відходи виробництва хімзаводу, які повинні бути утилізованими.

З витягу з реєстру місця видалення відходів, затвердженого Головою Львівської обласної державної адміністрації, вбачається, що власником місця видалення спірних відходів є ПП "Бізнес-СВ".

Проте, як також встановлено господарськими судами, 02.11.2010 р. Виконавчим комітетом Сокальської міської ради Львівської області були прийняті рішення № 386 "Про затвердження Акту комісії по безхозних відходах та прийняття на баланс міської ради безхозних відходів виробництва ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна", № 387 "Про реалізацію відходів виробництва ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна". Даними рішеннями вказані вище відходи були визнані безхазяйним майном, вирішено передати їх на баланс Сокальської міської ради та реалізувати їх Приватному підприємству "Інтеркомсервіс+".

Прийняття вказаних рішень Виконавчого комітету Сокальської міської ради і стало підставою для звернення ПП "Бізнес-СВ" до господарського суду за захистом свого порушеного права власності на спірні відходи виробництва хімзаводу.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Указане кореспондується з приписами статті 144 ГК України, якими передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Так, відповідно до статті 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про відходи" відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

У статті 26 указаного Закону зазначено, що державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 2 Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1217 (1217-98-п) , передбачено, що безхазяйними вважаються відходи, що не мають власника або власник яких невідомий.

А відтак, з урахуванням викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, суд першої інстанції, з якими погодився апеляційний господарський суд, правомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суди попередніх інстанцій у порядку статей 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно і повно розглянули в судовому процесі всі обставини справи, дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів відсутні.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків господарських судів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України.