Товариство з обмеженою відповідальністю "Склосервіс" (далі за текстом –ТОВ "Склосервіс") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод" (далі за текстом –ВАТ "Сімферопольський склотарний завод") за участю третьої особи: публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" в особі філії "Кримське центральне відділення ПАТ "Промінвестбанк" (далі за текстом –"Кримське центральне відділення ПАТ "Промінвестбанк") про визнання права власності на комплект обладнання для чистки форм Т-10, що є предметом контракту № 001/14 від 14.01.2008 року за позивачем, зобов'язання відповідача надати розрахунок залишкової вартості обладнання, що є предметом контракту № 001/14 від 14.01.2008 року, виключення майна, що є предметом контракту № 001/14 від 14.01.2008 року з договору застави укладеного між відповідачем та третьою особою, виключення майна, що є предметом контракту № 001/14 від 14.01.2008 року з державного реєстру обтяжень, зобов'язання відповідача повернути майно, що є предметом контракту № 001/14 від 14.01.2008 року, власнику –ТОВ "Склосервіс".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2010 року залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року позов було задоволено частково: визнано право власності на комплект обладнання для чистки форм Т-10, що є предметом контракту № 001/14 від 14.01.2008 року, в задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" не виконало своїх зобов'язань за контрактом № 001/14 від 14.01.2008 року, а тому право власності на спірне майно згідно умов вказаного контракту належить ТОВ "Склосервіс".

Не погоджуючись із вищезазначеними судовими актами, "Кримське центральне відділення ПАТ "Промінвестбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким припинити провадження у справі в частині визнання права власності за ТОВ "Склосервіс" на комплект устаткування для чищення форм Т-10, що є предметом контракту № 001/14 від 14.01.2008 року.

Розпорядженням від 16.05.2011 року № 03.08-05/272 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Божок В.С. у відпустці сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя –Сибіга О.М., судді –Костенко Т.Ф., Полянський А.Г.

Сторонами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник третьої особи просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким припинити провадження у справі в частині визнання права власності за ТОВ "Склосервіс" на комплект устаткування для чищення форм Т-10, що є предметом контракту № 001/14 від 14.01.2008 року, а представники позивача проти доводів касаційної скарги заперечили та просили скасувати оскаржувані судові акти в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов’язання ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" повернути комплект устаткування для чистки форм Т-10 власнику –ТОВ "Склосервіс" та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів –скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 14.01.2008 року між ТОВ "Склосервіс" та ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" було укладено контракт № 001/14, відповідно до умов якого позивач продав, а відповідач купив на умовах поставки EXW/Гостомель (Инкотермс 2000) комплекс обладнання для форм Т-10.

Відповідно до п. 2.1. вказаного контракту загальна сума останнього складає 612 694,50 грн., в тому числі ПДВ 102 115,75грн.

З матеріалів справи вбачається, що товар за вищезазначеним контрактом повинен бути поставлений на умовах EXW/Гостомель в другому кварталі 2008 року протягом 3 днів з моменту отримання платежу відповідно пункту 3.2 даного контракту (пункт 4.1 контракту).

Згідно видаткової накладної № РН-0000020 від 24.06.2008 року позивачем було відвантажено, а відповідачем отримано комплекс обладнання для форм Т-10 на загальну суму 612 694, 50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" було перераховано 241 401, 50 грн. на виконання умов контракту № 001/14 від 14.01.2008 року, тобто відповідачем частково виконано зобов'язання за вказаним контрактом.

Також в матеріалах справи міститься договір застави № 38-08/з-2 від 14.08.2008 року укладений між відповідачем та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Кримське центральне відділення Промінвестбанку", предметом якого є забезпечення вимог заставодержателя предметом застави, а саме: комплектом обладнання для чистки форм Т-10.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відкрите акціонерне товариство "Науково-виробнича торгова інвестиційна "Компанія Економікс" звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про порушення справи про банкрутство щодо ВАТ "Сімферопольський склотарний завод".

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2009 року відносно боржника введено процедуру розпорядження майном. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Асріянць О.Е. та призначено дату попереднього засідання.

В газеті "Голос України" № 144 (4644) від 05.08.2009 року опубліковано оголошення про банкрутство ВАТ "Сімферопольський склотарний завод".

Розпорядник майна ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" листом від 20.10.2009 року № 01/20-10 року у відповідь на лист позивача від 08.10.2009 року за вих. № 10/08 повідомив, що сума заборгованості за контрактом № 001/14 від 14.01.2008 року заявлена позивачем як конкурсні вимоги, визнана судом та включена до реєстру вимог кредиторів. У зв’язку з цим вказане обладнання може бути повернуто тільки на підставі відповідного рішення суду.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки переліченим обставинам у справі, зокрема, поза увагою судів залишився факт визнання ТОВ "Склосервіс" конкурсним кредитором та включенням його вимог до реєстру вимог кредиторів, сума яких складається з невиконаного ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" зобов'язання за вказаним контрактом.

Таким чином, у зв'язку з порушенням процедури банкрутства відносно ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" та включенням вимог ТОВ "Склосервіс" до реєстру вимог кредиторів, господарським судам попередніх інстанцій необхідно було врахувати вказані обставини та факт визнання позивача конкурсним кредитором із зарахуванням його вимог.

Крім того, відповідно до п. 8.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) від 04.06.2004 року № 04-5/1193 (v1193600-04) в силу колізії між нормами Закону та нормами Законів України "Про іпотеку" (898-15) і "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , які набули чинності з 1 січня 2004 року, в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство, судам слід виходити із системного тлумачення норм наведених вище законів та враховувати наступне.

До внесення відповідних змін до Закону (2343-12) стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) і Законом України "Про іпотеку" (898-15) , окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі (898-15) особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів).

Задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом (898-15) .

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з’ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати обставини справи, дійсні права та обов’язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" в особі філії "Кримське центральне відділення ПАТ "Промінвестбанк" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій –скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" в особі філії "Кримське центральне відділення ПАТ "Промінвестбанк" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року у справі № 5002-8/4950-2010 –задовольнити частково.