У жовтні 2010 року позивач –Приватне підприємство "Торгово-Інвестиційна компанія "Будівництво та Інвестиції" (надалі –ПП ТІК "Будівництво та Інвестиції") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КС "Будінвест 2006" (надалі – ТОВ "КС "Будінвест 2006", відповідач-1), Приватного підприємства "Урожай" (надалі – ПП "Урожай", відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія" (надалі –ТОВ "Перша факторингова компанія", відповідач-3), Відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер" (надалі –ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер", відповідач-4) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009, договору відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗСТ від 14.04.2009 та договору відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗСТ-2 від 14.04.2009.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2010 у справі № 26/348/10 (суддя Юлдашев О.О.) позов задоволений частково; визнано недійсними договір про відступлення права вимоги №0023-03-09/ЗТС від 14.04.2009 та договір про відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗТС-2 від 14.04.2009, які укладені між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" та ТОВ "Перша факторингова компанія"; відмовлено в задоволенні позивних вимог про визнання недійсним укладеного між цими ж особами договору відступлення права вимоги №0023-03-09/К від 19.03.2009.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений у простій письмовій формі договір про відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009 є нікчемним в силу невиконання сторонами приписів частини 1 ст. 220 Цивільного кодексу України про обов’язкове нотаріальне посвідчення такого виду договорів. З огляду на це, місцевий господарський суд дійшов висновку про недійсність договорів про відступлення права вимоги №0023-03-09/ЗТС від 14.04.2009 та № 0023-03-09/ЗТС-2 від 14.04.2009, які укладені на виконання нікчемного договору, а тому не спрямовані на реальне настання передбачених ними правових наслідків.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2011 (колегія суддів: Запрощенко М.Д. –головуючий, судді: Дучал Н.М., Калантай М.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2010 у справі № 26/348/10 скасовано частково; у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги №0023-03-09/ЗТС від 14.04.2009 та договору про відступлення права вимоги №0023-03-09/ЗТС-2 від 14.04.2009 відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постанову апеляційного господарського суду обґрунтовано тим, що оспорювані договори про відступлення права вимоги не зачіпають прав чи охоронюваних інтересів позивача; висновок суду першої інстанції про обов’язковість нотаріального посвідчення договору про відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009 зроблено судом внаслідок неправильного застосування приписів ст. 513 Цивільного кодексу України. Окрім того, оспорювані договори відступлення права вимоги за своєю правовою природою не є договорами факторингу.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач – ПП "Торгово-Інвестиційна компанія "Будівництво та Інвестиції" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2011 скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2010 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки відповідно до приписів ст. 1077 Цивільного кодексу України, ст. 350 Господарського кодексу України договір про відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009 за своїм змістом є договором факторингу; він є нікчемними, оскільки не містить істотних умов передбачених для договорів даного виду, зокрема, щодо нотаріальної форми та державної реєстрації, щодо грошового розрахунку за відступлення права вимоги та визначення суми грошового зобов’язання ТОВ "Перша факторингова компанія" перед ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер". Разом з тим, договори про відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗТС та №0023-03-09/ЗТС-2 від 14.04.2009 правомірно визнані недійсними судом першої інстанції, оскільки є похідними від нікчемного договору. Крім того, скаржник вказує на те, що відповідачами у справі не доведено факт здійснення розрахунків між ТОВ "Перша факторингова компанія" та ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" по оспорюваних договорах, факт правомірності внесення до реєстру заборон заборони на відчуження майна, а також факт наявності у сторін повноважень на укладення оспорюваних договорів. Зазначені обставини, на думку скаржника є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідач-3 –ТОВ "Перша факторингова компанія" у запереченні на касаційну скаргу послався на необґрунтованість її доводів, та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Інші відповідачі не скористалися правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ТОВ "КС "Будінвест 2006" є орендарем земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер № 5310436100:02:001:0200 для будівництва багатоповерхових житлових будинків № 1 і № 2 в мікрорайоні № 290, площею 6474 га, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, мікрорайон 290, на підставі договору оренди від 10.10.2006 укладеного з Кременчуцькою міською радою. Строк дії договору визначений до 01.09.2008 (п. 8 Договору).

28.11.2008 між Кременчуцькою міською радою та ТОВ "КС "Будінвест 2006" укладений договір оренди цієї ж земельної ділянки; строк дії договору визначений два роки, тобто до 28.11.2010 (п. 8 Договору).

15.10.2007 між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" та ТОВ "КС "Будінвест 2006" укладений договір іпотеки, за умовами якого заставою забезпечуються вимоги Заставодержателя (Банка), що випливають з кредитного договору № 3364/2 від 15.10.2007, укладеного між Заставодержателем (Банком) та Боржником –ПП "Урожай" (п.1.1 Договору).

Предметом іпотеки визначено право оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,6474 га, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, мікрорайон 290, кадастровий номер 5310436100:02:001:0200, який належить Іпотекодавцю на підставі договору оренди землі, який укладено Кременчуцькою міською радою та ТОВ "Будінвест 2006" 10.10.2006. Цільове призначення земельної ділянки –для будівництва багатоповерхових житлових будинків № 1 та № 2 в мікрорайоні 290 (п. п. 1.2, 1.3 Договору іпотеки).

Згідно пункту 5.2 даного Договору Іпотекодавець має право вчиняти будь-які юридичні дії щодо Предмета іпотеки виключно на підставі письмової згоди Іпотекодержателя.

Також, 15.10.2007 між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" та ТОВ "КС "Будінвест 2006" укладений договір застави, за умовами якого даний договір забезпечує вимоги Заставодержателя ( Банка), що випливають з кредитного договору № 3364/2 від 15.10.2007, укладеного між Заставодержателем ( Банком) та Боржником - ПП "Урожай" (п.1.1 Договору).

Згідно пункту 1.2 Договору, предметом застави є право вимоги виконання підрядником обов’язків згідно Договору підряду, укладеного між ТОВ "КС "Будінвест 2006" та ТОВ "Форум 777" 03.09.2007, а саме будівництво багатоповерхових житлових будинків № 1 та № 2 в мікрорайоні № 290 в М.Кременчук на земельній ділянці загальною площею 6474 га, яка передана в оренду Заставодавцю згідно Договору оренди землі, укладеного Кременчуцькою міською радою та ТОВ "КС "Будінвест 2006" від 10.10.2006.

В подальшому, 19.03.2009 між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" з ТОВ "Перша факторингова компанія" укладений Договір про відступлення права вимоги № 0023-03-09/К, відповідно до умов якого ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" відступає, а ТОВ "Перша факторингова компанія" набуває право вимоги за кредитним договором № 3364/2 від 10.15.2007 (зі змінами та доповненнями), який укладено між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" та ПП "Урожай". За цим Договором ТОВ "Перша факторингова компанія" набула право вимоги від ПП "Урожай" по поверненню кредиту в сумі 990000,00 доларів США та по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 66096,25 доларів США (п.п. 1.1-1.3 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору № 0023-03-09/К від 19.03.2009 право вимоги, що відступається за Основним договором, та включає в себе, в тому числі, права заставодержателя та предмет застави за Договором застави та права іпотекодержателя на предмет іпотеки за Договором іпотеки, оцінене Сторонами в 5285761,73 грн. Зазначену ціну, згідно умов пункту 2.2. даного договору, Новий кредитор на користь Первісного кредитора повинен провести протягом 1 (одного) року з моменту укладення цього Договору.

В пункті 3.4 Договору № 0023-03-09/К від 19.03.2009 сторони визначили, для підтвердження факту відступлення Первісним кредитором Новому в повному обсязі прав згідно пункту 1.4 цього Договору, сторони зобов’язуються протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати укладання цього договору укласти та нотаріально посвідчити договори про відступлення права вимоги за договором застави та іпотеки, що зазначені в п. 1.4 цього договору. При цьому право вимоги, що передається за цим Договором, набуваються Новим кредитором з моменту укладення Договору (п. 4.2 Договору).

Пунктом 1.4 Договору сторони передбачили передачу права вимоги за укладеним між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" та ТОВ "КС "Будінвест 2006", який є майновим поручителем ПП "Урожай", за договором застави майнових прав від 15.10.2007, та право вимоги за укладеним між Первісним кредитором та ТОВ "КС "Будінвест 2006" договором іпотеки від 15.10.2007.

Зазначений договір застави майнових прав від 15.10.2007 та договір іпотеки від 15.10.2007 посвідчені нотаріально.

14.04.09 між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" та ТОВ "Перша факторингова компанія" укладений Договір про відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗСТ, за умовами якого зазначений договір укладений на виконання укладеного між Первісним кредитором та Новим кредитором Договору про відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, за результатами даного Договору Новий кредитор набуває у повному обсязі права Заставодержателя на предмети застави за Договором застави. Отримані Новим кредитором права Заставодержателя за Договором застави є похідними від отриманих прав вимоги за Кредитним договором № 3364/2 від 15.10.2007, і їх вартість є складовою частиною належних до отримання Первісним кредитором коштів за Договором про відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009 (п. 1.4 Договору).

Згідно пункту 2.2. Договору, права вимоги, що передаються за цим Договором, набуваються Новим кредитором з моменту нотаріального посвідчення Договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Цибко Т.В. 14.04.2009, зареєстровано в реєстрі за № 873.

Крім цього, 14.04.2009 між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" та ТОВ "Перша факторингова компанія" укладений Договір про відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗСТ-2, за умовами зазначеного договору він укладений на виконання укладеного між Первісним кредитором та Новим кредитором Договору про відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, за результатами даного Договору Новий кредитор набуває у повному обсязі права іпотекодержателя на предмети іпотеки за Договором іпотеки. Отримані Новим кредитором права іпотекодержателя за Договором іпотеки є похідними від отриманих прав вимоги за Кредитним договором № 3364/2 від 15.10.2007, і їх вартість є складовою частиною належних до отримання Первісним кредитором коштів за Договором про відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009 (п. 1.4 Договору).

В пункті 2.2. Договору сторони визначили, що право вимоги, що передається за цим Договором, набувається Новим кредитором з моменту нотаріального посвідчення Договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Цибко Т.Б. 14.04.2009, зареєстровано в реєстрі за № 874.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст. ст. 512, 513, 514 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги); правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно визначення договору факторингу, цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Виходячи з вищенаведених законодавчих приписів, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оспорювані договори не містять ознак характерних для відносин факторингу, а тому судова колегія погоджується із встановленою апеляційним господарським судом юридичною кваліфікацією даних правовідносин. Зі змісту оспорюваних договорів про відступлення права вимоги вбачається, що вони укладені відповідно до вимог ст. ст. 512- 519 Цивільного кодексу України.

04.02.2010 між ТОВ "Брікбуд-Інвест" та ПП "Торгово-інвестиційна компанія "Будівництво та інвестиції" укладений договір купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва, який складається з: літера А - незавершений будівництвом житловий будинок, № 2 -котлован із звоями під житловий будинок № 2, які знаходяться за адресою: м. Кременчук Полтавської області по вул. Карнаухова Трохима, буд 29.

Відповідно до пункту 1.2 Договору об’єкт належить Продавцю на праві власності на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2010 (справа № 26/8/10) . Відчужуваний об’єкт розташований на земельній ділянці, яка надана Кременчуцькою міською радою для закінчення будівництва багатоповерхових житлових будинків (п. 1.3 Договору).

При цьому місцевим господарським судом не враховано, що рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2010 у справі № 26/8/10, яким задоволено позов ТОВ "Брікбуд-Інвест" до ТОВ "КС "Будінвест 2006" про визнаний дійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2009 об’єкту незавершеного будівництва реєстраційний номер № 28283391, кадастровий номер № 5310436100:02:001:0200, що розташований за адресою: м. Кременчук Полтавської області по вул. Карнаухова Трохима, буд. 29; а також визнано за ТОВ "Брікбуд-Інвест" право власності на нерухоме майно: реєстраційний номер: 28283391; тип об’єкта: об’єкт незавершеного будівництва; кадастровий номер: 5310436100:02:001:0200; адреса об’єкта: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Карнаухова Трохима, 29; номер запису: 1 в книзі: НЖЮ-1, в подальшому скасовано постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2010 у справі № 26/8/10, та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 ГПК України, підприємство має право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом вказаних правових норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , зокрема в частині 5 пункту 5 визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Зокрема, положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою –посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Пред’явлення позову про визнання недійсним правочину не є універсальним способом захисту прав, а застосовується з метою припинення для сторін правочину встановлених у ньому зобов’язань, проведення реституції сторін правочину, або відшкодування шкоди заподіяної сторонам недійсного правочину.

Заявивши позовні вимоги про визнати недійсними договорів відступлення права вимоги стороною яких позивач не є, позивач обґрунтував дані вимоги невідповідністю оспорюваних договорів вимогам чинного законодавства, а також тим, що вони порушують права позивача, як власника об’єкту незавершеного будівництва, який складається з: літера А - незавершений будівництвом житловий будинок, № 2 - котлован із звоями під житловий будинок № 2, які знаходяться за адресою: м. Кременчук Полтавської області по вул. Карнаухова Трохима, будинок 29, що є об’єктом спірних договорів.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Встановивши, що права власності на означене майно позивач у законному порядку не набув, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оспорювані договори не порушують права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою ст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст. 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст. 207 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

В силу частини 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до пункту 1.1-1.3 Договору про відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009, ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" відступає, а ТОВ "Перша факторингова компанія" набуває право вимоги за кредитним договором № 3364/2 від 10.15.2007 (зі змінами та доповненнями), який укладений між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" та ПП "Урожай".

Правочином, на підставі якого виникли зобов’язання відступлені за Договором №0023-03-09/К від 19.03.2009 є кредитний договір. Вимог щодо обов’язкового нотаріального посвідчення кредитного договору закон не передбачає. З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність вимог закону щодо обов’язкового нотаріального посвідчення Договору № 0023-03-09/К від 19.03.2009.

При цьому, як вірно встановлено господарським судом апеляційної інстанції, правочини щодо відступлення права вимоги за договором застави та договором іпотеки сторонами вчинено з дотриманням вимог закону щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації, оскільки договори відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗСТ та № 0023-03-09/ЗСТ-2 від 14.04.2009 укладено з дотриманням вимог про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції частково скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовано на підставі встановлених фактичних обставин, з’ясував дійсні права і обов’язки сторін та правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

господарського суду Запорізької області
за позовом	Приватного підприємства "Торгово-Інвестиційна компанія "Будівництво та Інвестиції"